АДАМАШКА

АДАМА́ШКА, и, ж.

1. заст. Гатунок шовкової тканини; // Вироби з цієї тканини. Стіни її [зали] прикрашували артистично викладені візерунки з дерева впереміж з малюванням, адамашки й венецькі дзеркала (Панч, Гомон. Україна, 1954, 44).

2. діал. Дамаська шабля.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 19.

Адама́шка, ки, ж. = Адама́шок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 4.

адама́шка = адама́шок = єдама́шка = єдама́шок — ґатунок старовинної шовкової тканини, а також вироби з неї; спочатку її виробляли в сірійському місті Дамаск (звідси походить і назва); в Україні відома з XV ст.; тканина була переважно багряного (рідше зеленого і блакитного) кольору з візерунками рослинної символіки; у народнопісенній творчості фігурує як символ багатства, пишноти, розкошів, незвичайності: «Дівчино моя, за твою ласку Скажу малювати тебе на адамашку…». Де є твої, пане Саво, сукні, єдамашки, Що ти нажив, вражий сину, з козацької ласки? (П. Чубинський); Знімали з себе жупани, лудани, блаватаси й адамашки (П. Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 9.

адама́шка, -и, ж.

1) заст. Ґатунок шовкової тканини. // Вироби з цієї тканини.

2) діал. Дамаська шабля.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. Бусел В. Т. — К.; Ірпінь: Перун, 2009.— С. 11.