ЯЗИЧНИЦТВО

язи́чництво = язи́чество — загальні позначення дохристиянських політеїстичних релігій на відміну від монотеїстичних (християнства, магометанства і т. ін.); поганство; слово пога́ний (від лат. «сільський») з часом в устах християн стало означати неохрещеного (бо хрестили спочатку зазвичай населення міста), тобто нехристиянина, отже поганина (в переосмисленому значенні згодом «недобрий», «кепський», «гидкий»); старе слово язи́чник (спочатку в устах наших предків — той, хто говорить іншою мовою, «не по-нашому», як і варвар в устах греків та римлян) згодом стало вживатися також на означення «нехристиянин» (як пізніше неві́рник від «невіра», а бусурма́нин, бузуві́р щодо людей нехристиянської віри, зокрема мусульманської).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 661.