ШПИЛЬКА

ШПИ́ЛЬКА, и, ж.

1. Предмет для заколювання волосся в зачісці у вигляді зігнутого навпіл дроту або двозубчастої вилочки. Увіходить Йоганна, розкішна вбрана: ..на голові штучний убір з золотих обручів, шпильок, гребінців і сітки (Л. Укр., III, 1952, 177); Сколюючи шпильками своє розпушене і золотаве волосся, вона повернулася до мене (Грим., Подробиці.., 1956,. 12); Ганна Сильвестрівна виколупувала головною шпилькою кісточки з вишень і підсувала Рубінові найбільші, налиті соком ягоди (Сенч., Опов., 1959, 40); *У порівн. Ніс [у чоловіка] довгий та карлючкуватий і на кінці загострений, ніби шпилька (Кв.-Осн., II, 1956, 232).

2. Рід невеликої металевої голки з круглою голівкою на тупому кінці, яку використовують перев. для приколювання чого-небудь. Моя бесідниця тим часом набрала повен рот шпильок і налагодилась помагати мені в примірці (Л. Укр., III, 1952, 601); *Образно. Товариші розказували про неї нове й нове і кололи в серце новими шпильками (Вас., Вибр., 1954, 32); *У порівн. Знай Левка костить [Тимоха] та прикладки йому прикладає, і чого за ним і зроду не бувало, те йому так і пришпилює, мов шпилькою (Кв.-Осн., II, 1956, 264); — Ну тебе к бісу,— каже [Захарченко],— як шпильками шпигаєш! — Бачите, одросли трошки вуси, так щетина й колеться (Стор., І, 1957, 124); // Велика голка з гарно оздобленою головкою, що вживається як предмет туалету або прикраса для одягу. Вона висмикнула з коси золоту шпильку з дорогим камінцем і подала Юркові (Н.-Лев., III, 1956, 295); Хима завилась гарною наміткою, заколола її здоровими шпильками з червоними головками (Коцюб., І, 1955, 87); Йому треба було попрохати в брата запонку й шпильку до галстука (Крим., II, 1972, 269); Немічний вогник його [каганця] блищав, як золота голівка шпильки, встромленої в темряву (Кол., Терен..,1959, 56); // також у сполуч. із. сл. англійський. Особливий рід приколки, що застібається.— Пам’ятаєш, Усте, отого спекулянта в жовтих черевиках.. Приніс він шпильки: англійські, каже, шпильки — ще старого режиму, а дівчатам моїм, бачу,. аж підскакують, так хочеться виміняти… (Кос., Новели, 1962, 112); Сто карбованців він поклав у бокову кишеню піджака і пристебнув їх шпилькою (Тют., Вир, 1964, 52); Щоб не пекло сонце, хлопці одягли тюбетейки й захватили з собою англійські шпильки. Вони чули, що коли схопить ногу чи руку судорога, то треба вколотися шпилькою і судорога "відпустить" (Автом., В. Кошик, 1954, 164); // Прикраса з застібкою для приколювання її до жіночого плаття біля шиї або на грудях; брош. Княгиня зняла з грудей шпильку, осипану самоцвітами (Стор., І, 1957, 377).

3. перен. Колюче, уїдливе зауваження; ущипливе слово. Інша шпилька.. така, що Пилипиха не стерпить (Вовчок, І, 1955, 185); Ви знаєте, яка прикрість ота критична шпилька? Потрапити в нашу сатиричну газету "Колючка" — велика біда (Ковінька, Кутя.., 1960, 68); Ми з учителем мовчали, удавали, що не чуємо його шпильок, але він не вгавав: —— Це вам не ті часи, щоб партизанщиною займатися (Мур., Бук. повість, 1959, 217).

∆ Підпуска́ти (підпусти́ти) шпи́льку див. підпуска́ти; Пуска́ти (пусти́ти) шпи́льку див. пуска́ти.

4. Невеликий стержень, шпеник, цвях без головки; кілочок. Рослини відв’язують від шпалери, стебла розстелюють по землі і пришпилюють дерев’яними шпильками (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 52); // У шевській справі — спеціальний цвяшок без головки, яким прибивають підметку. Швець спритно забивав шпильки, на підошві лягала біла доріжка (Збан., Таємниця.., 1971, 192); // У машинобудуванні — болт без головки з нарізкою на кінцях, що служить для скріплення деталей. В тих випадках, коли за умовами конструкції з’єднувальних деталей болтове з’єднання застосувати не можна, користуються шпильками. Шпилька має різь на обох кінцях (Практ. з машинозн., 1957, 174); Головка блока циліндрів виготовляється з високоякісного чавуну або алюмінієвого сплаву і скріплюється з блоком циліндрів за допомогою болтів або шпильок (Автомоб., 1957, 35).

5. розм. Дуже тонкий каблук жіночого взуття. — Плаття модне, туфлі на шпильках, іде, мало не переломиться (Зар., На.. світі, 1967, 321).

6. Листок хвойної рослини; хвоїнка. По дорозі він старанно обминав кущі розлогого ялівцю та невеличкі смерічки, бо на їх густих гілках і шпильках так багато висіло крапель роси, що, бачилось, якби зібрати її в посудину, то на кождім корчику пару кварт води набрав би (Фр., III, 1950, 84); Нічний дощ вимив на деревах шпильки, і ліс зазеленів, озвався пташиними голосами (Чорн., Визвол. земля, 1959, 130); Завше треба віддавати перевагу дереву, що зрубано його ясної, сухої осені, коли листя падав огненними метеликами і чути звук кожної шпильки з сосни, шпильки, що падає на землю (Ю. Янов., II, 1958, 124); // У деяких рослин — колючка, шип. Парася по садку гуляла, 3 Троянди квіточку зірвала — Та шпильку в рученьку загнала! (Бор., Тв., 1957, 172).

7. Тверда колючка на тілі деяких тварин; голка. Коли враз клубок шпильок Підкотився під пеньок. Покотився по змії І шпильками вбив її. Бачить лис: це не клубок, А завзятий їжачок! (Стельмах, V, 1963, 347).

∆ Як (мов) на шпилька́х сиді́ти (стоя́ти і т. ін.) — хвилюватися, виявляючи неспокій, нетерпіння. Таранюк мов на шпильках сидів (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 214); Як на шпи́льки посади́ти — заставити хвилюватися, відчувати тривогу. Як на шпильки посадив [Роволинський] бідного панотця; зчервонів неборак і каже: — А доїть моя дочка корови, і вівці навіть доїть, і їсти варить (Свидн., Люборацькі, 1955, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 521.

Шпилька, ки, ж.

1) Булавка. Шпилькою пришпилити. Ном. № 8754.

2) Шпилька головная. Виняла з голови шпильку. Рудч. Ск. І. 99.

3) У горшечниковъ: деревянная палочка, толщиною въ карандашъ, въ одинъ конецъ которой вставляется загнутый въ видѣ крючка кусокъ проволоки, служащій вмѣсто кисточки при раскрашиваніи посуды узорами. Вас. 183.

4) Шипъ, колючка, листъ хвойныхъ растеній. Як на шпильки посадив бідного панотця. Св. Л. 18. Ум. Шпилечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 510.