ШЛЮБНИЙ

ШЛЮ́БНИЙ, а, е. Стос. до шлюбу. Особливо ганебна, підла, лицемірна нерівність у шлюбному і родинному праві, нерівність щодо дитини знищена Радянською владою цілком (Ленін, 42, 1974, 355); Шлюбна пара переступила, нарешті, поріг загсу (Ю. Янов., І, 1958, 624); // Признач. для здійснення обряду одруження. Материне шлюбне вбрання — біла сорочка, вишита великими червоними квітами, вишнева шовкова спідниця, теж у квітку, і веселе намисто з коралів, і розмаїті стрічки — все так хороше пахло домом і давниною безтурботного дитинства (Довж., І, 1958, 330); // Який перебуває в шлюбі. [Анна:] В мене є чоловік, шлюбний. Я йому присягала і йому додержу віри (Фр., IX, 1952, 98); В селі більше десяти хат, де живуть на віру. І живуть же люди не гірш від шлюбних, хазяйнують, статок мають… (Коцюб., І, 1955, 49); — Ніколи не думав, що опинюсь в такій ролі…— Яка ж роль? Що проводжаєте шлюбну жінку? Що під одною парасолькою з нею? Але ж дощить! (Гончар, Циклон, 1970, 137).

Шлюбний день — день одруження, весілля. А от і шлюбний день! Умовлено було не справляти дуже бучного весілля (Л. Укр., III, 1952, 506).

∆ Факти́чні шлю́бні відно́сини див. факти́чний; Шлю́бний полі́т — політ бджіл у період розмноження. Молоду матку, яка щойно повернулася із шлюбного польоту, зразу ж оточують бджоли (Бджоли, 1955, 42); Він нам розказував про пасічника-діда. Про бджіл, про норов їх, про шлюбний їх політ (Рильський, II, 1960, 237).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 491.

Шлюбний, на, не., шлюбови́й, а́, е́ Вѣнчальный, свадебный. Шлюбна сукня. Хтось зірвав з мого плеча шлюбову квітку. Стор. МПр. 81. Шлюбна жінка. Законная, вѣнчанная жена.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 504.