ШЕПОТАТИ

ШЕПОТА́ТИ, очу́, о́чеш і ШЕПОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., перех. і неперех. Те саме, що шепта́ти. Раптом смужка світла знов з’являється, ширша, ніж перше, і якийсь приглушений голос шепоче раптово (Л. Укр., II, 1951, 187); Старі люди сіпають Бондарівну за рукав, щось шепочуть їй злякано на ухо (Вас., III, 1960, 376); Молодий чорнявий парубок усміхнувся і щось шепотав Анничці, а вона хилила низько голову і втирала сльози (Ірчан, II, 1958, 310); Дорош справді зрозумів, що він не тільки чує, а й говорить. І, закривши лице руками, щоб не показати професорові сліз, пішов у палату, укрився з головою, не виходив на вечерю і цілий вечір шепотів сам до себе під ковдрою (Тют., Вир, 1964, 201); Жене світання морок ночі, і обрій барвами сія. І серце слухає: шепочуть сумні вуста моє ім’я… (Сос., II, 1958, 426); Співаєш ти (всяк згодиться) прегарно; Але послухай, як шепоче ліс… (Граб., I, 1959, 260); Щось шепочуть тихо трави (Сос.., II, 1958, 65); Вітрець потягає, Потічок шепоче, Яскраво сіяють Зорі серед ночі (Пісні та романси.., II, 1956, 166); Гай шепоче, гнуться лози В яру при дорозі, Думи душу осідають, І капають сльози (Шевч., II, 1953, 208); Тихо проходив я лісом; зелене Листя рясне шепотіло круг мене (Гр., І, 1963, 35); Річка віє холодком, шепоче тихо собі хвилькою (Чаб., Тече вода.., 1961, 78); Фортунат і Парвус встають і виходять у садок, щось турботно шепочучи межи собою (Л. Укр., II, 1951, 404); Діти сходяться разом докупи і шепочуть на печі та й засипляють без вечері (Стеф., І, 1949, 99); — Що ж то за краса! Що то за парубок! — шепотять дівчата між собою (Вовчок, I, 1955, 190); А в дворі шепотіло з десяток дітлахів різного віку, цікавих, як сороки (Коп., Вибр., 1953, 448); *Образно. З вітром шепочуть квітки, пісня дзвенить про любов, і над свічадом ріки місяць примарний зійшов (Сос., II, 1958, 35); Безхмарне небо байдужно дивиться з високості, а буйний вітер шепотить про щось з величезними степовими будяками (Коцюб., І, 1955, 182); *У порівн. Вона вся трусилася; вуста її тремтіли, наче що шепотали… (Мирний, III, 1954, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 440.

Шепотати, чу́, чеш, гл. = Шептати. Гай шепоче, гнуться лози. Шевч. 431.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 492.