ШАБАШ

ША́БАШ, у. ч.

1. рел. Суботнє свято, відпочинок, передбачений іудаїзмом. Хоч Гінда рада була своїй хустині, та все-таки могла в ній лиш у будень виходити на місто, бо в шабаш усі її товаришки прибиралися в капелюхи (Кобр., Вибр., 1954, 74).

2. міф. За середньовічними повір’ями — нічне збіговисько відьом, чортів, чаклунів і т. ін., яке супроводжується диким розгулом. — Ходив я, ходив, а тоді сів на якесь чортовиння і думаю, що треба мені отут чекати світанку, доки ота вся нечисть на мітлах не розкомандирується по своїх квартирах, бо, видно, натрапив я на їхній шабаш.. Сиджу, зубами видзвонюю з переляку, а вони таке виробляють, що шапка на голові підіймається (Тют., Вир, 1964, 17); Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш (Загреб., Шепіт, 1966, 347).

ШАБА́Ш, у, ч., розм.

1. також з прийм. на, по, до, після і т. ін. Закінчення, кінець чогось (перев. роботи). Поки свисток посвистів на шабаш, сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (Мур., Бук. повість, 1959, 173); Того дня по шабашу на загальнозаводських комсомольських зборах Яремчука обрали до президії (Трубл., І, 1955, 137); Сьогодні Андрій Іванович мусив покинути роботу раніше, ще задовго до шабашу (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 142).

2. у знач. присудк. сл. Останній момент чого-небудь, що відбувається в часі; кінець. Незабаром йому за знамено Георгія почепили. А тут і війні шабаш! (Мирний, І, 1949, 233); — Якщо складете зброю, то всьому шабаш! (Гончар, II, 1959, 404); // Те саме, що го́ді 1. [Павло:] Тепер і я скажу: шабаш памороки бабам заморочувать!.. (Кроп., II, 1958, 356); [Бєлін:] Так… так… Ну, тепер уже шабаш, Анно (Галан, І, 1960, 404).

3. виг. Уживається як заклик закінчити щось або сигнал про закінчення чогось. — Шабаш! — кинувши шапку об землю, крикнув Грицько (Мирний, І, 1954, 302); Роман востаннє вдарив по запеченому темно-сизому залізяччі і жбурнув молот в куток кузні. Панас Гомін кліщами кинув залізо у воду..-Шабаш, Романе! (Стельмах, І, 1962, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 393.

Шабаш, шу, м. Празднованіе субботняго дня у евреевъ. Поспіша, як жид на шабаш. Ном. № 11429.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 481.

ша́баш —

1) за середньовічними повір’ями — нічне збіговисько відьом, чортів, чаклунів і т. ін., що супроводжується невтримним розгулом;

2) святкування суботи в іудеїв. Поспіша, як жид на шабаш (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 647.