ЧЕРНЬ

ЧЕРНЬ, і, ж.

1. Сплав з срібла, свинцю, сірки і т. ін., який використовується для художнього оздоблення металевих (перев. срібних) виробів. Для більшої мальовничості вироби нерідко прикрашали черню, яка являє собою особливий сплав темно-сірого кольору. Готується він з однієї частини срібла, двох частин міді, трьох частин олова і невеличкої дози сірки (Укр. золотарство.., 1970, 37); // Художня обробка металу, при якій гравійований на ньому малюнок заповнюється таким сплавом. Чернь як один з технічних прийомів ювелірного мистецтва Київської Русі була відома староруським майстрам ще з Х ст. (Нар. тв. та етн., 1, 1969, 76); У великих містах древньої Русі існували найрізноманітніші види ремесла: ковальсько-слюсарна і зброярська справа, обробка міді, срібла і золота.., чернь, позолота і інкрустація (Іст. УРСР, І, 1953, 67); // Гравіювання, декоративне оздоблення, візерунки, нанесені таким способом на металеву поверхню виробу. Він довго крутив його [кинджал] в руках, то виносячи на світло, то прикладаючи до бока, то закладаючи в срібні піхви, оздоблені бездоганною черню (Добр., Очак. розмир, 1965, 416); Восени 1896 року Нестор повернувся з канікул до Києва й подарував Лесі Українці кинджал, оздоблений сріблом і черню (Веч. Київ, 9.XII 1970, 2).

2. заст. Чорний колір чого-небудь; чорнота. Що в черницях добре жити, Легко ділечко робити. Тільки, ненько, досадненько, Що в черні ходити (Укр. нар. пісні, І, 1964, 466).

3. спец. Чорна вугільна фарба органічного походження.

4. перев. зневажл. Простий народ, низи суспільства. Хмельницький повертається од хана і веде з собою орду, і од Дону до Карпат, і од границі царя московського до Чорного моря підіймаються козаки, цехові і чернь (Стор., I, 1957, 378); [Круста:] Які тепер нахабні плебеї стали. Розпустилась чернь (Л. Укр., II, 1951, 403); Міщани й чернь напередодні закрили колючими рогатками всі виїзди з містечка (Панч, Гомон. Україна, 1954, 291); // Рядові представники якого-небудь громадського середовища, суспільної верстви. [Савич:] Народ уярмлений воістину! А уряд та імператор нинішній — хіба не варваризм, ..не дикунство насаджують серед людських низів, між черні ремісницької, між хлопів, між кріпаків (Голов., Поезії, 1955, 259); Старожитні козаки, що з предку-віку козаками бували, військовій черні позавиділи, не схотіли ділитись рівно (П. Куліш, Вибр., 1969, 117); // Духовно обмежене середовище, маса, верства і т. ін., позбавлена високих помислів і бажань. В авторській розповіді, в ліричних відступах [поеми "Слепая"] Шевченко давав широкі узагальнення, викривав розбещеність світської черні, що ламала й калічила душу людини (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 106); Голубко Музо! Годі сумовати [сумувати] Да плакатись над сліпотою черні, Що золотом вцяцьковує палати — Од світу правди сховища мізерні (П. Куліш, Вибр., 1959, 366).

5. Цінний птах родини качиних. В осінньо-зимовий період тут [у Дністровській заплаві] збираються ниркові качки, морська і чубата чернь, гоголі. А білоока чернь тут і гніздиться (По заповідних місцях.., 1960, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 311.

Чернь, ні, ж.

1) Черный цвѣтъ, черная одежда. Шо в черницях добре жити, лехко ділечко робити, тілько, ненько, досадненько, що в черні ходити Грин. III. 376.

2) Черныя нитки. Я тебе, біле, черню потчу. Чуб. V. 489.

3) Чернь, простой народъ. Утверди, Боже, люду царського, народу християнського, війська Запорозького, Донського, з сією черню Дніпровою, низовою, на многая літа, до конця віка. АД. І. 220.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 458.