ЦІЛИТИСЯ

ЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, недок.

1. Мітити, спрямовувати зброю в яку-небудь ціль. Підпара знов ходить. Звідти, з вогняного моря, йдуть на нього всі страхи і всі турботи, а він міцніше стискає рушницю і кида у пащу ночі: — Хто йде? Буду стріляти! — Стоїть міцний, як з криці, і цілиться в пітьму (Коцюб., II, 1955, 68); Високий ..сержант цілився в німця [фашиста] з автомата (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 53); Коли він глянув на шлюпку, Глоба саме цілився, щоб вистрілити вдруге (Собко, Скеля.., 1961, 132); Оротук не вмів так стріляти, щоб довго цілитись (Трубл., Вовки.., 1936, 40); // Спрямовувати удар, кидок і т. ін. Жовті краплини розтікаються поверх розсолу і в них ціляться картоплинами Мирон і Ксеня (Стельмах, Хліб.., 1959, 389); Тоді я сказав Марині Пилипівні: — Це я кинув кульку. Але я цілився не на ваш стіл (Сміл., Сашко, 1957, 10); Всім єством ненавидів Данько цього пазурятника. Щоразу, коли траплялось проходити побіля нього, пригадувалось хлопцеві, як ще по дорозі в Каховку під час одного перепочинку зморено приліг він край шляху і одразу задрімав, а прокинувшись, побачив просто над собою в небі отакого хижака, що, розпластавши крила, мовби цілився йому своїм дзьобом у груди (Гончар, II, 1959, 31); // перен. Спрямовувати свою увагу на що-небудь. Обважнілий чолов’яга пильно націлився очима в двері, але, зробивши два кроки вперед, невідомою силою відштовхнувся до лави.— Ух, ти, холеро,— насторожено дивувався Ларіон і знов пильно цілився на клямку (Стельмах, II, 1962, 370); Жартуючи з приятелькою, слухаючи одним вухом Яшчину гітару, вона другим весь вечір цілилася в кабінет (Гончар, Таврія, 1952, 262).

Не ці́лячись — без попередньої підготовки до стрільби. Партизани в шанцях нервувались, як малі діти,— багато з них стріляло, не цілячись, заспокоюючи цими пострілами панічність і страх смерті (Ю. Янов., І, 1958, 152); Баташвілі, не цілячись, пустив кілька черг з автомата по метушливому клубку людських тіл (Збан., Між.. людьми, 1955, 55).

2. перев. з інфін., перен., розм. Збиратися, мати намір. — Ой, ні,— думає Чорний,— не браму ціляться закрити асійці. Такої сили вистачить і град весь обложити (Міщ., Сіверяни, 1961, 168); *Образно. А сонце цілиться пустить стрілу жовтогарячу… Мить — сосна схопилась тут за рану — й червоне бризка крізь туман… (Тич., До молоді.., 1959, 18); // Прагнути заволодіти чим-небудь, захопити щось. Та й кому Чернігів і вся сіверська земля на заваді? Не на Чернігів, а на Київ ціляться вороги (Скл., Святослав, 1959, 36); // Прагнути зайняти яке-небудь становище, посаду і т. ін. Він був не з тих богатирів, А цілився у генерали… Та надто рано застарів і Сам пошився в чинодрали (Воскр., Подивись.., 1962, 14); І хто допустив? Слащов? Цей невизнаний геній, цей давній його суперник, що під час падіння Денікіна теж цілився в диктатори (Гончар, II, 1959, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 231.

Цілитися, люся, лишся, гл. Цѣлиться, мѣтить. Куди ти цілишся, що не видно ні птиці, нічого? Рудч. Ск. ІІ. 80.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 432.