ЦЯТКА

ЦЯ́ТКА, и, ж., розм.

1. Маленька пляма на чому-небудь. Аж ось на шибці ясніє цятка. Щось гаряче, щось золоте продирає, прогризає в замурованій шибці дірочки, проціловує (Вас., Незібр. тв., 1941, 38); Чорний шар землі край ями все збільшувався, насподі сірів новий шар мішаної породи, покроплений білими й рудими цятками вапняку, глини (Досв., Вибр., 1959, 322); Під чорним каменем живе старий вужак — такий старий, що жовтогарячі цятки на лакованій голові вицвіли і стали білими, як кружальця з березової кори (Донч., IV, 1957, 105); Передо мною були просто цятки краски, а крізь них просвічували грубі нитки з полотна (Л. Укр., III, 1952, 598); *У порівн. Тоненький промінь чах і коливавсь, мов жовта цятка (Сос., II, 1958, 379); // Мітка, слід, пляма і т. ін. від чого-небудь. Учитель фізики підводив голову, й на обличчі ще дужче виднілися сині цятки — опалення від вибуху міни (Чорн., Пісні.., 1958, 54); Семен Петрович.. дуже худа й висока людина, з обличчям, покарбованим дрібними синіми цятками… (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 36); Мов та пава проплива [дама].. На щоці дві мушки-цятки. На панчохах чорні п’ятки. Ну, не дама — а реклама! (С. Ол., Вибр., 1959, 251); Вироби народної кераміки [Закарпаття] прикрашені типовими мотивами — вужиками, цятками, хвилястими й прямими лініями, гілочками (Нар. мист.., 1966, 64); // Щось дуже віддалене, ледь помітне. На лимані десь далеко-далеко замиготіли золоті хвильки. Ген-ген чорніють якісь темні цятки й наближаються: то либонь пливуть на човнах забродчики (Н.-Лев., V, 1966, 171); Один раз Тарас показав синам на маленьку цятку, що чорніла далеко, й промовив: — Гляньте, дітки, он скаче татарин (Довж., І, 1958, 226); А на морі синім, у ясній пустелі, Цятки пароплавів в далечінь пливуть (Черн., Поезії, 1959, 411); *У порівн. В небі жайворон цяткою мріє (Бойко, Про 17 літ, 1958, 62).

&́9671; Диви́тися (вдивля́тися і т. ін.) на одну́ ця́тку — нерухомо дивитися кудись, на щось. А очі божевільно-нерухомі втупила [Гаїнка] в одну якусь цятку і так сиділа, мов витесана з білого каменю (Гр., II, 1963, 431); Комсотні дивився в одну цятку на дні човна (Десняк, Опов., 1951, 20); З ця́тка́ми; В ця́тка́х; В ця́тку: а) з малюнком у формі маленьких кружечків. На тобі перкальова [перкалева] сукня, червона з білими круглими цятками (Фр., IV, 1950, 364); У Терезки через плече була перекинута голуба матерія в білу цятку (Томч., Готель.., 1960, 244); б) з плямами, що відрізняються кольором від основного забарвлення. — Добрі господарі худобу тримають у хаті,— мовив Антон, заздрісними очима розглядаючи рудого в білих цятках бичка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 17).

2. Графічний значок для умовного позначення чого-небудь; крапка. Якась мелодія із-під руки спроквола, Іще німа для всіх, крім нього лиш, росла Цятками чорними на білому папері (Рильський, Поеми, 1957, 237); З цілим світом говорить рука худорлява радистки іскрометним ключем своїм: цятка-тире, цятка-цятка-тире (Бажан, Політ.., 1964, 22).

3. перен. Дуже мала кількість, частина чого-небудь. Цей ліс, цей будинок…— це все мала, безкрайньо мала цятка, що крутиться в необмежнім ефірі, що кудись несеться в безмежності… (Рильський, Бабине літо, 1967, 65); Точиться з узлісся повітря смарагдове. Черпає повним жбанком його найменша цятка (Тор., Ужинок, 1946, 176).

4. Те саме, що кра́пля 1. Дорохтей.. на кутніх зубах спробував золото, кинув його з цяткою крові на стіл (Стельмах, І, 1962, 50).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 255.

Цятка, ки, ж.

1) Ум. отъ цята. Крапинка, пятнышко, точка. Гол. Од. 77. Коли б подивитись на землю з неба, то й вона б здавалась нам, як і инші світила небесні, кругленькою цяткою. Ком. Р. І. 20.

2) Капля, капелька.

3) Кусочекъ перламутра, употребляемый для инкрустированья пороховницы изъ оленьяго рога. Гол. Од. 67.

4) мн. Родъ орнамента, употребляемаго при раскраскѣ косяковъ и ранъ дверей и оконъ. Чуб. VII. 383. Ум. Ця́точка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 440.