ХУРТОВИНА

ХУРТОВИ́НА, и, ж.

1. Сильний вітер із снігом; заметіль. Реве, стогне хуртовина, Котить, верне полем (Шевч., І, 1963, 34); Завиває хуртовина, Вітер валить з ніг; Не потрапиш, де хатина,— Все засипав сніг (Граб., І, 1959, 533); А хуртовина вже така розігралася, що з ніг валить. Вітер жменями сніг у лице кидає, дух забива (Хотк., І, 1966, 166); Хуртовина гасала по полю і наскрізь продувала людей (Панч, Син Таращ. полку, 1946, 58); Не вмістиш цієї картини, Мабуть, ні в яке полотно: Гудуть у степу хуртовини, А шахти ростуть все одно! (С. Ол., Вибр., 1959, 222); *У порівн. Здається, тільки що промчалась тут біда, Мов хуртовина грізная, раптова (Л. Укр., І, 1951, 71).

2. перен., розм. Те саме, що завірю́ха 2. Івась у неї був одним один. Їй тяжко і страшно було подумати, що як виросте її одинчик, а тут, не дай господи, схопиться яка завірюха з башею або татарвою, та й замчить її ясного сокола бозна за який край світа [світу].. Жахаючись тої страшної хуртовини, яка тоді часто й густо підіймалася, материне серце боялося, щоб Івась у іграшках, бува, не привчився до неї (Мирний, І, 1949, 180); Ми думали собі: чи всі живі після такої несамовитої світової хуртовини, що вогненним ураганом чотири роки поливала й скородила світ… (Мас., Роман.., 1970, 298); Ой у місті Петрограді Знялась хуртовина, Ой там зоря п’ятикутна В Жовтні засвітила (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 33).

3. Буря (у 1 знач.), ураган. Як зробилась на Чорному морі страшенна хуртовина.., дак чим Олексій Попович вирятувався? (Барв., Опов.., 1902, 452); Буря валила легкі літні юрти й намети. Котився посуд, ковдри, одяг… Злякана отара помчала світ за очі, і піскова хуртовина гнала її все далі… (Тулуб, В степу.., 1964, 72); // перен., розм. Те саме, що ви́хор¹ 2. Він був для мене наче паличка дирижера [диригента], що викликає раптом з мертвої тиші цілу хуртовину згуків (Коцюб., II, 1955, 232); В повітрі — хуртовина з квіток: летять троянди, летять піони, дощем сиплються сині волошки (Вас., Незібр. тв., 1941, 64); Хлюпнувся у річку. Іван — в Інгульці! Прожектор піймав його. Куль хуртовина, —По ньому стріляли німецькі стрільці… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 20).

4. перен., розм. Нещастя, знегода, тяжка година і т ін. А як прийшла худая, нещасливая хуртовина — Одріклася вся названая родина (Чуб., V, 1874, 470); О. знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихря листячко зелене (Л. Укр., І, 1951, 122); Любов і гнів, що дарувала сину, І серця жар, і пломенистий зір Я пронесу у всяку хуртовину Всім недругам моїм наперекір! (Мал., Звенигора, 1959, 19); Але раптом Гюлле промовила: — Так, я передаю моє слово моєму братові Ахметові. Хтось легко зітхнув, і затаєна в тиші погрозлива хуртовина непомітно розвіялась (Досв., Гюлле, 1961, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 174.

Хуртовина, ни, ж.

1) Мятель, вьюга. Александров. у.

2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. І. 187. Грім, блискавиця, вихор…. така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40.

3) Невзгода. Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. Мет. 356. Як пришибла лиха-нещасна хуртовина, то тоді одреклися усі куми-побратими. КС. 1882. XII. 497.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 420.