ХВОСТЯКА

ХВОСТЯ́КА, и, ч. Збільш, до хвіст 1, 3-8, 10. Здоровенний хвостяка (Сл. Гр.); — І ти, може, скажеш, що Карпо дурний, гроші переводить, замість того, щоб купити яку хвостяку або свиняку на хазяйство… (Коцюб., І, 1955, 301); — Мені б, Давиде Онопрійовичу, пару конячок на дві-три години. Заміс треба готувати на пташник. Там є пара хвостяк, та хотілося б якшвидше… (Добр., Тече річка.., 1961, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 49.

Хвостяка, ки, м.

1) Ув. отъ хвіст. Здоровенний хвостяка.

2) ж. Одна штука рогатаго скота. Та в його в пара хвостяк. Ум. Хвостя́чка. Як би не він, у тебе в дворі і хвостячки не було б. Новомоск. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 395.