ХВИЛЮВАТИСЯ

ХВИЛЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, недок.

1. тільки 3 ос. Перебувати в стані коливання, покриватися хвилями (про воду). Синє море хвилювалось і кипіло на березі піною (Коцюб., І, 1955, 390); Ліс стоїть на пагорку. Внизу стиха хвилюється став (Рильський, Бабине літо, 1967, 44); // Хвилеподібно погойдуватися, хитатися (про рослини). Співають птицями діброви, шумлять, хвилюються жита, і соняшник злотоголовий лице за сонцем поверта (Сос., Зел. світ, 1949, 11); Сильний вітер метляв верхівки сосен, вони шуміли й хвилювалися (Собко, Звич. життя, 1957, 14); // Розходитися, розпливатися і т. ін. хвилями (про туман, дим тощо). Білий димок, хвилюючись, здіймається догори понад чумацьким табором (Коцюб., І, 1955, 179); // Тремтіти, ворушитися, здійматися. Ніздрі довгого тонкого носа хвилювались, тонкі уста нервово тремтіли (Коцюб., І, 1955, 28); Груди Регіни хвилювались сильно (Фр., VI, 1951, 265); // Видаватися, виднітися у вигляді хвиль (про нерівну поверхню чого-небудь); // перен. Збуджено рухатися в різні боки (про натовп). Крик, галас нісся на ввесь вигін,— люди хвилювалися, як вода на морі (Мирний, І, 1954, 69); Червоні, білі, блакитні хустки і спідниці,…кудлаті голови — все хвилювалось і вигравало проти сонця різнобарвними кольорами (Вас., І, 1959, 114); Перед ним хвилювалося море голів (Ільч., Серце жде, 1939, 434); Грізно хвилювалась Таращанська бригада. Містечкова площа шуміла, наче морський прибій (Довж., І, 1958, 195).

Хвилюва́тися хви́лями — те саме, що Хвилюва́ти хви́лями (див. хвилюва́ти). Ніч стояла глуха, ще чорніша по світлі. Але сподом вона ворушилась, жила, двигтіла і хвилювалась хвилями чорного люду, невидимим припливом тіл (Коцюб., II, 1955, 90).

2. Бути збудженим, занепокоєним; турбуватися. Бекір хвилювався, заїкався і червонів (Коцюб., II, 1955, 140); Іван Тимофійович хвилювався, в нього тремтіли руки, хотів запалити, розминав цигарки, але вони ламалися (Мушк., День.., 1967, 171); Тимофій дуже хвилювався. Серце билось глухо, руки важко лягли на важелі (Збан., Т. Шашло, 1949, 28); // Бути дужо заклопотаним, поспішати, щоб усе зробити. Мама хвилюється — варить, пече. Тісто підходить, ось-ось утече (Мур., Широка дорога, 1950, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 39.

Хвилюватися, лююся, єшся, гл. Волноваться. Ті груди хвилювалися бажанням досягти до того, про що марила сестра. Левиц. І. 300. Їду полем чистим, гляну оком бистрим — филюються жовті ниви житом колосистим. К. Досв. 6.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 391.