ФРАЗА

ФРА́ЗА, и, ж.

1. лінгв. Висловлювання, що становить смислову та інтонаційну єдність. Слово.. в живому потоці мови входить, як відомо, до складу ритмічної групи як частина ще більшої ритмомелодичної одиниці (що становить певну семантично закінчену цілість) — т. зв. фрази (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 152); — Панич, допевне, залюблені, що все такі задумані,— заговорила Пазя. Вивчилася цеї фрази в місті та й перелякала нею Славка ще дужче (Март., Тв., 1954, 231); — Ми переболіли сеє горе, що спостигло нас так неждано. Тепер ми постановили ніколи більше о тім не говорити і дуже просили би вас не торкатися сеї не загоєної ще рани. По такій фразі, сказаній спокійно, гречно, трудно вже було зачинати річ на сю цікаву і пікантну тему (Хотк., II, 1966, 178); — Від імені робітників Машинобудівного заводу закликаю приєднатися до нас і надіслати з’їздові вітальну телеграму… Вигуки схвалення і оплески не дали йому закінчити фразу (Головко, II, 1957, 630).

&́9671; Ки́датися фра́зами див. ки́датися; Кучеря́ва фра́за див. кучеря́вий; Оброни́ти фра́зу див. обро́нювати; Па́ру фраз написа́ти (сказа́ти і т. ін.) див. па́ра¹; Пусті́ фра́зи див. пусти́й.

2. Стійкий умовний вираз, ходячий вислів. Олеся тихо промовила звичайну фразу, спустивши очі додолу: «Як батько та мати скажуть, — я згоджусь!» (Н.-Лев., III, 1956, 54); «О, зупинися, мить, ти — чарівна!» —— мимоволі, як це часто буває з Павлом у хвилини великого збудження, спливла у пам’яті готова фраза, що так точно відбивала зараз його душевний стан (Головко, II, 1957, 486); Живописці на Україні XVII— XVIII ст. ст. об’єднувалися в ремісничі цехи. По закінченні навчання цеховий учень мусив відбути мандрівку по країні, а то й за кордон з метою підвищення кваліфікації. Напучуючи його, майстер казав традиційну фразу: «Маєш вчитися, доки житимеш» (Вітч., 5, 1969, 185).

&́9651; Крила́та фра́за

3. Пишномовний нещирий вислів, позбавлений внутрішнього змісту, або такий, що прикриває брехливість твердження, непорядність вчинку і т. ін. Розпустивши цілу річку фраз, гарних, але пустих, він аж заплющував очі, неначе півень в час свого крику (Н.-Лев., І, 1956, 376); Бронка взяла огида. Огида до цього безсилого людського мішка, напханого високими, бундючними фразами про силу волі, про завойовництво, про благородство духа, про боротьбу проти хвилі (Вільде, Сестри… 1958, 492); Буржуазне гасло абсолютної свободи творчості, в світлі положень Леніна, є порожньою фразою, яка маскує реальну залежність митця від грошового мішка (Рад. літ-во, 9, 1969, 9).

4. муз. Невелика, відносно завершена частина музичної теми. Характеристика турків подається в опері [«Запорожець за Дунаєм»] в умовно-орієнтальному, узагальненому плані: пусті квінти в басі, коротка мелодична фраза, яка весь час повторюється, різкі регістрові зіставлення (Укр. клас. опера, 1957, 137); На початку нової музичної фрази дівчата виходять на сцену (Збірник укр. нар. танців, 1957, 18); // Невелика, відносно завершена частина іншого твору мистецтва (кіно, хореографії тощо). Монтажна фраза; Хореографічна фраза.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 638.