УЧИТИСЯ

УЧИ́ТИСЯ (ВЧИ́ТИСЯ), учу́ся, у́чишся, недок., чого, чому. Засвоювати які-небудь знання, вивчати що-небудь. Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь (Шевч., І, 1963, 334); Підбільшала Оленка. Оддав Михайло в школу її. Страх охоча до вчення була! Одно вона.. вчиться собі (Тесл., З книги життя, 1949, 103); Мила [Катерина] посуд і сама до себе посміхалась — недаремно сказано: вік живи — вік учись (Збан., Переджнив’я, 1960, 266); — Обіцяй, що вчитимешся на «відмінно», і проси, — повчав на ходу Коля (Тют., Вир, 1964, 58); // з інфін. Опановувати навичками у певній конкретній галузі, набувати уміння робити що-небудь. Хай молоді у старих на очах учаться хазяйнувати (Мирний, III, 1954, 22); Я перше училась грать і вже нічого собі грала, але тепер через руку перестала (Л. Укр., V, 1956, 6); У другій хаті, де стояв столярський станок, вчився майструвати сімнадцятилітній невисокий сирота Григорій Шевчик (Стельмах, II, 1962, 388); Художником Залеський ніколи не був, але любив живопис і вчився малювати ще з шкільної лави (Тулуб, В степу.., 1964, 420); // Бути учнем, студентом якого-небудь навчального закладу. — Я сподіваюсь, що він матиме спроможність далі вчитись у вашій колегії, бо латину знає вже добре (Н.-Лев., VII, 1966, 13); — Я трохи знаю агрономію і тваринництво. До армії я вчився в сільськогосподарському інституті (Тют., Вир, 1964, 101); Учився я в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі (Довж., І, 1958, 12); Першим прийшов Борис Серга. Він учився разом з Лялею в Харківському університеті (Гончар, IV, 1960, 65); // у кого. Переймати які-небудь знання, досвід і т. ін. у кого-небудь. Вчіться ви, дітки, у мене робити; Вивчитесь — будете добрі ткачі (Щог., Поезії, 1958, 104); [Ярослав:] Людей учу я страхом і книжками, Але і сам я у людей учусь (Коч., П’єси, 1951, 31); Є жінка, що її ми звемо ніжно: Паша. Стернича трактора, законна гордість наша, І пишуть їй листи, захоплені та ніжні, І в неї учаться подружки зарубіжні (Рильський, III, 1961, 126); // чого і з інфін. Виробляти у собі які-небудь навички, якість, уміння і т. ін. В маленьке дзеркальце дивилась [Лавинія], Кривитись жалібно училась (Котл., І, 1952, 290); І от з душі спливе чуття — В сльозах припасти до могили. Бо на гробах людей святих, Що твердо гинули від ката, Шукає кожен з нас утіх, Любові учиться до брата (Граб., І, 1959, 160); Учися чистоти і простоти.. Забудь про вежі темної гордині (Рильський, І, 1956, 63); // на кого. Набувати якого-небудь фаху. Зберуться бувало до Семена гості, такі ж студенти, як і він, що на докторів вчаться, на вчителів… (Коцюб., І, 1955, 447).

Учи́тися му́зики див. му́зика.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 537.

Учитися, учуся, учишся, гл. Учиться. Хто не вчивсь, не буде знать. Ном. № 6010. Хто не вміє молитися, най іде на море учитися. Ном. № 145.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 370.