УСІВАТИСЯ

УСІВА́ТИСЯ¹ (ВСІВА́ТИСЯ), ається, недок., УСІ́ЯТИСЯ (ВСІ́ЯТИСЯ), і́ється, док. Покриватися певною кількістю кого-, чого-небудь на якомусь просторі, якійсь поверхні. Так духмяно пахне в полі жито І всі шляхи всіваються зерном (Стельмах, V, 1963, 214); Хлопці йшли, як боги! Весь обрій всіявся тими сірими богами. Одні підіймались пологим схилом, інші вже зникали за горбом (Гончар, III, 1959, 218); // безос. * Образно. Залізним шротом, а не зерном всівалося тут землю, зорану не ралом, а дрібним скаллям бомб (Смолич, Мир.., 1958, 400); // З’являтися, виступати на чому-небудь, густо вкриваючи поверхню. Ну, зараз він [батько] йому всипле, аж не знатиме, яким місцем сідати — не подивиться, що в нього вже всіваються вуса! (Смолич, Світанок.., 1953, 16).

УСІВА́ТИСЯ² (ВСІВА́ТИСЯ), а́ється, недок. Пас. до усіва́ти².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 488.