УСТИГАТИ

УСТИГА́ТИ (ВСТИГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УСТИ́ГНУТИ (ВСТИ́ГНУТИ) і УСТИ́ГТИ (ВСТИ́ГТИ), гну, гнеш; мин. ч. усти́г, ла, ло; док.

1. з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що-небудь за певний проміжок часу. На ходу він устигає набирати повні пригорщі ягід і гостинно простягає нам (Ільч., Вибр., 1948, 31); Ця машина за літо встигає накосити цілі гори пахучого сіна (Донч., І, 1956, 135); [Круста:] Я зустрів Прісціллу на вулиці, кудись так поспішала, що я не встиг і привітатись гідно (Л. Укр., II, 1951, 392); В перерві я устиг переглянути деякі болгарські газети (Тич., III, 1957, 427); // Набувати якого-небудь стану за певний проміжок часу. Там [у пана Адама] засідали сусідні дідичі, гречкосії, що світили білими лобами при смаглих обличчях, з яких не встигла зійти ще літня смага (Коцюб., II, 1955, 253); Усе подвір’я заросло високою кропивою, яка ще не встигла посіріти від куряви (Донч., Шахта.., 1949, 3); // Бути спроможним робити що-небудь так само швидко, як хтось інший. Маруся мусила йти. Від внутрішнього якогось страху колотилося серце, і вона ледве встигала йти за опришком (Хотк., II, 1966, 228); Резерви й тилові частини не встигали підтягатися до діючих лав (Еллан, II, 1958, 246); // Прибувати куди-небудь вчасно. Йому чогось здалося, що він вже опізнився. — Поганяй швидше! — гукнув він до погонича. — Ще рано! Встигнемо (Н.-Лев., VI, 1966, 74); Бажав [Улас] тільки одного, щоб.. він сьогодні встиг на вечірній поїзд (Тют., Вир, 1964, 60); Князеві все нетерпеливилося, він підганяв та підганяв коня, хотів устигнути скрізь (Загреб., Диво, 1968, 231).

Не встига́є (не встиг, не всти́гла і т. д.) зробити що-небудь, як (аж)… — про швидку зміну однієї дії іншою. Хлопчик не встигає відповісти, як чує голос сестри: — Вустимку! Де ти? (Багмут, Опов., 1959, 10); Не встиг я ще відхилити їх [двері] до половини, аж ось крізь оту прогалину зазирає до мене сам адвокат (Март., Тв., 1954, 205); Сядеш [у перукаря], не встигнеш оглянутись, як чуб уже злетів, і вже ти голомозий (Гончар, Людина.., 1960, 62).

2. Успішно здійснювати що-небудь, досягати успіху в чомусь. — Слухай та вчися, як слід робити. Ти ще молодий. Багато ще можеш устигнути (Коцюба, Нові береги, 1959, 348); // тільки недок. Успішно навчатися, не відставати. До екзаменів допускаються всі учні, що встигають (Веч. Київ, 24.IV 1961, 2).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 500.

Устигати, гаю, єш, сов. в. усти́г(ну)ти, гну, неш, гл. Успѣвать, успѣть, поспѣть. Не встиг козак Нечай на коника всісти. Макс. Зараз Левка стали заганяти: насилу встигла йому Ївга подати сорочечку. Кв. ІІ. 228.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 359.