УСВІДОМЛЮВАТИ

УСВІДО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., УСВІДО́МИТИ, млю, миш; мн. усвідо́млять; док., перех. і з підрядним додатковим. Осягати розумом, сприймати свідомо, розуміти значення, сенс чого-небудь; осмислювати. Першу мить він просто усвідомлював, хто це перед ним (Ле, Вибр., 1939, 80); — Підводними снарядами по торпеді — вогонь! — Той наказ був несподіваний для вахтового. Ще секунду панувала тиша: півсекунди артилеристи усвідомлювали команду, секунду наводили гармати. І враз загриміли постріли (Трубл., Шхуна.., 1940, 215); Марина, певно, ще не усвідомлювала, що Анатолій їй подобається (Жур., Вечір.., 1958, 74); І тут Юрко усвідомив, що кинути зараз сход, це не просто вийти з лав, а поставити себе окремо від селян, коли не проти (Багмут, Опов., 1959, 22); // До кінця, повністю розуміти що-небудь, проникати в його суть, правильно оцінювати щось. Неосудний, не усвідомлюючи своєї поведінки, вбіг у коридор, відчинив двері своєї кімнати (Мик., II, 1957, 376); Данило розумів дії Олександра Невського щодо татар та папи. Знав і добре усвідомлював, яку неоціненну поміч подає йому Олександр (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 579); // у сполуч. зі сл. себе. Вважати, відчувати себе ким-небудь або яким-небудь. Леонідові радісно усвідомити себе знову бійцем (Гончар, Земля.., 1947, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 486.