УПІКАТИСЯ

УПІКА́ТИСЯ (ВПІКА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., УПЕКТИ́СЯ (ВПЕКТИ́СЯ), упечу́ся, упече́шся, док.

1. Добре пропікатися, ставати готовим (перев. про вироби з тіста). Хліб ще не впікся (Сл. Гр.).

2. тільки док., перен., розм. Набриднути кому-небудь. — Мабуть, уже той харпак дуже їм упікся, що одреклися од нього! (Григ., Вибр., 1959, 247); Коли вже він, Максим, так впікся матері, то можна і щезнути на якусь часину з очей — він чоловік не гордий (Стельмах, І, 1962, 213).

3. Проникати всередину чого-небудь (про розжарену, нетверду речовину). Вугляр скрививсь — впеклась в живе смола (Стельмах, V, 1963, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 461.

Упікатися, каюся, єшся, сов. в. упектися, чуся, чешся, гл.

1) Упекаться, упечься. Хліб ще не впікся.

2) Обжигаться, обжечься.

3) Преимущ. сов. в. Надоѣсть. Ну, та й упікся він — що-дня надокучає.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 344.