УПОВІЛЬНЮВАТИ

УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ (ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ), юю, юєш, недок., УПОВІ́ЛЬНИТИ (ВПОВІ́ЛЬНИТИ), ню, ниш, док., перех. Робити повільнішим, зменшувати швидкість чого-небудь. Наближається до полустанки Поїзд, уповільнюючи рух (Шер., Дорога.., 1957, 47); Один ворон уповільнив літ, ніби завмер на місці, потім пішов боком і, блиснувши чорною сталлю, ринув головою вниз (Тют., Вир, 1964, 139); Гречаний з друзями, уповільнивши роботу, прислухається до радіопередачі (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 11); Час немовби вповільнив свій плин (Шовк., Людина.., 1962, 323).

Упові́льнювати (упові́льнити) кро́ки (ходу́ і т. ін.) — іти повільніше, зі зменшеною швидкістю. Кароль знічев’я погукує на коней, коли ті вповільнюють ходу (М. Ол., Леся, 1960, 45); Княгиня Ольга уповільнила кроки, з сіней долітав шум людей, що ждали там княгиню (Скл., Святослав, 1959, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 462.