УМАЗУВАТИ

УМА́ЗУВАТИ¹ (ВМА́ЗУВАТИ), ую, уєш, недок., УМА́ЗАТИ (ВМА́ЗАТИ), ума́жу, ума́жеш, док., перех., розм. Забруднювати або намазувати щось чим-небудь. — Ох! Чом не звір я, чом не львиця [левиця]? Чом не скажена я вовчиця? Щоб мні [мені] Рутульців розідрать: Щоб серце вирвать з требухою [тельбухами], Умазать морду їм мазкою, Щоб маслаки їх посмоктать (Котл., І, 1952, 233); А лисичка тим часом ускочила в одну хату, — нікого нема, хазяйка.. діжу немішану покинула. Вона умазала голову в тісто — та в поле… (Укр.. казки, легенди.., 1957, 32).

УМА́ЗУВАТИ² див. вма́зувати¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 435 - 436.

Умазувати, зую, єш, сов. в. умазати, жу, жеш, гл.

1) Пачкать, запачкать. Умазать морду їх мазкою. Котл. Ен. V. 62.

2) Влѣплять, влѣпить (въ стіну при мазаніи глиной). Вмазала люстерко в стіну.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 336.