УКЛОН

УКЛО́Н, у, ч., спец.

1. Частина залізничної колії, яка лежить під кутом до горизонту і залежно від напрямку руху поїзда називається спуском або підйомом. Злякався машиніст: — Далі не повезу, товариші. Тут уклон. Гальма лопнули (Довж., І, 1958, 38); // Взагалі похила частина шляху.

2. У гірничій справі — похила підземна виробка, яка не має безпосереднього виходу на земну поверхню і призначена для піднімання вантажів за допомогою різних пристроїв.

3. У геодезії — перелом профілю земної поверхні у напрямку вниз.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 418.