УКВІТЧУВАТИСЯ

УКВІ́ТЧУВАТИСЯ (ВКВІ́ТЧУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УКВІТЧА́ТИСЯ (ВКВІТЧА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, док. Убиратися, прикрашатися квітками, зіллям, зеленню. То заплете [панночка] коси, то розплітає, то стрічками перев’є, то вквітчається… (Вовчок, І, 1955, 107); Вона сиділа у хаті і дожидала весни, коли земля уквітчається квітом, а дерева — листом (Мирний, III, 1954, 297); Весна, гей дівчина-веселиця, цвітом уквітчалась (Черемш., Тв., 1960, 345); Жінки, уквітчавшися хрещатим барвінком, садовили коровая в піч (Смолич, Мир.., 1958, 38); * Образно. Великі шиби уквітчалися гольчастою [голчастою] сосниною.., шовковою травою і всякими іншими дивовижними візерунками, що вишив та вимережав славний морозенко (Вас., І, 1959, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 415.

Уквітчуватися, чуюся, єшся, сов. в. уквітчатися, чаюся, єшся, гл. Убирать, убрать себя цвѣтами. А то не буду й танцювать, поки барвінку не нарву та не уквітчаюсь. Шевч. 496.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 327.