УГАМОВУВАТИСЯ

УГАМО́ВУВАТИСЯ (ВГАМО́ВУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., УГАМУВА́ТИСЯ (ВГАМУВА́ТИСЯ), у́юся, у́єшся, док.

1. Заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін. Чим ближче підходили прапороносці, тим помітніше вгамовувався командир полку (Гончар, І, 1954, 337); Підняли голос і обидва [Кирило та Іван] кричали.. Розбіглись сердиті, обидва схвильовані. Кирило довго блукав, поки вгамувавсь трохи (Коцюб., II, 1955, 221); Хлопець довго потім не міг угамуватись, пригадуючи все, що бачив у храмі мистецтв (Ільч., Серце жде, 1939, 208); Від дотику руки коханого Докія вгамувалася (Чорн., Визвол. земля, 1959, 225); — Гетьте, бридкі думки; угамуйся, серденько!.. — розважа сама себе Оксана… (Л. Янов., І, 1959, 33); // Замовкати, починати поводитися, триматися тихо, спокійно. — Не змагайтеся!.. Я зараз доведу вам! Я зараз покажу! — покрив ізнову ввесь галас дзвінкий голос, і на ганку миттю вгамувалося, стихло, наче тієї суперечки й не було (Л. Янов., І, 1959, 360); Оратор, втягши голову в плечі, спідлоба поглядав у вируючий зал, терпляче перечікував, доки вгамуються (Гончар, II, 1959, 189); Соломка підходить до колиски, агукає, усміхається, наставляє ріжками пальці, потім поправляє постіль. Дитина вгамувалася (Гуц., З горіха.., 1967, 77); // Ставати тихим, спокійним, без галасу, метушні і т. ін. Не спалося Гайдимові. Довго ходив він по селу. Бачив, як поволі вгамовувалося воно, вкладалося на сон (Цюпа, Грози.., 1961, 10); Настав вечір, і п’яні рибалки ще довго танцювали, співали та пили.. Опівночі все затихло і вгамувалось (Н.-Лев., II, 1956, 232); Микола закинув через плече свою торбинку з хлібом, глянув на землекопський табір, що вже вгамувався (Кучер, Чорноморці, 1956, 113).

2. Ставати слабшим за силою вияву, дією; припинятися, стихати, зникати. Ти покажеш в даль рукою, де, неначе буревій, за широкою рікою угамовується бій (Гонч., Вибр., 1959, 139); Високе небо незнайомого півдня, терпкий аромат близького поля діють на бійців, мов якийсь чарівний трунок: зникають денні сварки, вгамовуються пристрасті, всі стають ближчі між собою, одвертіші, мирніші, тихіші (Гончар, III, 1959, 31); Її тривожність одразу вгамувалась (Н.-Лев., VII, 1966, 119); Сиволап дивувався сам собі: чомусь він не відчував зараз до Лобанова такої неприязні, як досі, і злість та заздрість ніби вляглися, вгамувалися в його серці (Ткач, Плем’я.., 1961, 60); Вранці Гарасим знайшов на городі бараболю, наскріб залізякою і приклав до обпеченого. Біль вгамувався, і Гарасим повеселішав (Кочура, Зол. грамота, 1960, 315); Трохи вгамувався вітер, по небу низько сунули хмари, але дощ вже не йшов (Збан., Між.. людьми, 1955, 174); // Переставати звучати, чутися. Одарка сама не менше зраділа: раз — що угамувався дитячий крик та докучливе допитування про батька, а друге — є з ким і самій словом перекинутись, погомоніти (Мирний, III, 1954, 35); Вулицею вздовж села пройшла череда худоби.. Вгамувалися вигуки пастухів (Чорн., Визвол. земля, 1959, 152); Вулиця вже притихла. Не лускались міни, не вибухали снаряди. Тільки де-не-де попереду і позаду зрідка зривалися короткі автоматні черги. Поволі й вони вгамувались (Баш, На.. дорозі, 1967, 26); Надвечір угамувалася стрілянина за селом (Ле, Ю. Кудря, 1956, 8); // у сполуч. із сл. кров, сльози. Переставати текти. Не менш раділа й Пріська, сидячи сама собі в хаті… З серця неначе хто камінь зняв, сльози вгамувалися… (Мирний, III, 1954, 31); // Слабшати, стихати (про біль або інші хворобливі явища). Біль у голові почав угамовуватися (Шовк., Інженери, 1956, 340); Кашель угамувався, хоч у грудях все-таки сопло, хрипіло, огненний пал трохи пройшов (Мирний, І, 1954, 305).

3. Зменшуватися, задовольнятися (про голод, спрагу і т. ін.). Спогади в передачний день, коли трохи вгамовувався вічний голод, починалися завжди з того, що хтось із аматорів попоїсти розповідав, які страви йому були свого часу найбільш до вподоби (Збан., Єдина, 1959, 159).

4. Переставати бушувати, робитися спокійнішим, тихим (про море, річку і т. ін.). Угамувалося море. Владика глибин і безодень Осторонь гострий тризубець поклав (Зеров, Вибр., 1966, 309); В долині за кілька сонячних днів відшумів і вгамувався Стрий (Чорн., Визвол. земля, 1959, 10); * Образно. Його вдача, як велика річка після весни, почала входить в свої береги; але часом вряди-годи знов несподівано виходила з берегів і розливалась бурлацтвом, доки зовсім вгамувалась на старість (Н.-Лев., II, 1956, 258); // Припинятися, ущухати (про явища природи). Дощ вгамувався десь за північ (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 206); На ранок вітер утих, угамувалася хуртовина, тільки на гребенях кучугур усе ще курився легенький пилок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 394).

5. Припиняти щось робити, переривати якусь дію. Прощупавши подвір’я і нічого не знайшовши, він, нарешті, вгамовується (Гончар, III, 1959, 128); [Xрапко:] Що ж вони вас шукали? [Печариця:] Погукали трохи та й угамувалися (Мирний, V, 1955, 162); // Ставати урівноваженішим, спокійнішим у поведінці, заспокоюватися. [Палажка:] А ти ще не вгамувалася?.. Не надолужило тобі отак по всіх усюдах тинятися? (Мирний, V, 1955, 209); На той час уже й батько вгамувався, осів на одному місці (Кучер, Дорога.., 1958, 46); Той самий він, чи вгамувався? Чи грає й досі дивака? (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 199).

6. тільки недок. Пас. до угамо́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 372.

Угамовуватися, вуюся, єшся, сов. в. угамуватися, муюся, єшся, гл. Успокоиться, утихнуть, уняться. Не вгамовується Ївга. Мир. Пов. І. 144. Еней сподарь, посумувавши, насилу трохи вгамувавсь. Котл. Ен. ІІІ. 5. Чи ви там ще довго не вгамуєтеся? пора спати. Канев. у. Угамуйся, глянь на себе, який страшний ти і блідий. Греб. 335.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 313.