УБРАННЯ

УБРА́ННЯ́ (ВБРА́ННЯ́ ), а́ння́, с.

1. Сукупність предметів, виробів із тканини, хутра, шкіри та ін., якими одягають, закривають тіло; одяг. У скрині були плахти, намітки, очіпки — усе жіноче вбрання (Вовчок, І, 1955. 164); Вулиця була повна народу. Молодь у святочних убраннях поспішала на край села, де арка (Хотк., І, 1966, 107); Всі вони [жінки] були в легкому вбранні, запнуті кольоровими косинками (Кучер, Чорноморці, 1956, 46); Я побачив поблизу Аркадія Михайловича й Тараса в супроводі кремезного, високого чоловіка в шахтарському вбранні (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 167).

2. рідко. Внутрішнє обладнання приміщення; речі, що прикрашають його. І на хатньому вбранні знати осінь (Барв., Опов.., 1902, 122); [Микита (огляда хату):] Неначе куна або склеп? Невже ти тут живеш? [Герцик:] Нечепурна хата убранням, та щедра частуванням (Кроп., V, 1959, 538); Хата Гощинської, салон.. Загальний тон убрання хати темно-червоний (Л. Укр., II, 1951, 5).

3. перен., поет. Те, що покриває собою що-небудь, зовнішній покрив чого-небудь (про рослинність, листя, сніг і т. ін.). Осінь уже струсила з дерев частину їх літнього вбрання і насипала на землі м’який килим мертвого листя (Гр., II, 1963, 292); Мало сонця в осіннії дні та багато туманів, — і від того печальні пісні і гаї в золотому убранні (Гонч., Вибр., 1959, 22); Де-не-де проривалося снігове убрання, і нічим було латати його (Головко, І, 1957, 59); // Про освітлення, що надає певного кольору, вигляду рослинності, поверхні землі тощо. День уже гас. Гори міняли своє блакитне убрання на рожеві з золотом ризи (Коцюб., II, 1955, 319); Стогне парк у місячнім убранні, мов лишилось жить йому так мало (Сос., І, 1957, 130).

4. рідко. Те саме, що прикра́са 1; оздоблення. Убрана вона була гарно, але ексцентрично: в чорній сукні з ярочервоним убранням (Л. Укр., III, 1952, 539); Виблискує вбрання на ялинці, під ялинкою парти (Вас., III, 1960, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 360.

Убрання, ня, с.

1) Одежда; платье. Чи бачиш, як ми обідрались? убраннє, постоли порвались. Котл. Ен. І. 17. Чого чорт плаче? — що панам убрання не настаче. Ном. № (одм.). Ішла вона в білім як сніг убранні. Стор. МПр. 76. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу, і все гарне вбрання: і чоботи червоні, і спідницю, і хустку. Рудч. Ск. І. 209.

2) Брюки, штаны. Угорск. и Гуц. Гол. Од. 66. 82. Ум. Убраннячко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 308.