ТІЛЬКО

ТІ́ЛЬКО, заст. і діал. Тільки. Латину тілько що сказали, що од Енея єсть посли (Котл., І, 1952, 169); Корівка стоїть, похнюпилась, — тілько жива (Гр., І, 1963, 445); Один тілько брат названий Оставсь на всім світі (Шевч., І, 1963, 140); Тілько ж мені до любові, що чорнії брови! (Чуб., V, 1874, 2); Мабуть, Параска хоче, щоб я заглядала в церкву тілько на різдво та на великдень, як вона заглядає (Н.-Лев., II, 1956, 18); Значні козаки.. держать коло себе хлопців із бандурками, що тілько й знають різати до танців (П. Куліш, Вибр., 1969, 60); Тілько й чути було в хаті сьорбання та гучне плямкання голодних гостей, котрі може вже тиждень не їли гарячої страви (Н.-Лев., VII, 1966, 132); Сіли за вечерю, аж ось ізнов іде Кирило Тур, тілько вже без побратима (П. Куліш, Вибр., 1969, 95); Не хотілось мені писати до Вас, бо настрій був такий, що я б тілько сум на Вас нагнала (Л. Укр., V, 1956, 185); Що ж Хівря? — Рюмсає!.. А що чинить небозі? Як тілько заздріла роззяву на порозі, Зняла торбинки дві новісінькі з кілка (Г.-Арт., Байки.., 1958, 62); [Олекса:] Дожидайся мене: тілько поход кінчиться, останусь живий — соколом прилечу… (Вас., III, 1960, 21); Видно, люблять сю дівчину усі — так ласкаво до неї усміхаються, так приязно підштовхують. Воно лізе на сіно, зашарене, засоромлене. Де ж пак! Тілько молодиць, газдинь, а їй дали вершити (Хотк., II, 1966, 341).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 141.

Тілько нар.

1) Только. Що хочеш мені роби, тілько не перекидай через тин. Шейк.

2) Столько. Кілько світа, тілько й дива. Ном. Ум. Тіленько, тілечко.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 265.