ТЬМА-ТЬМУЩА

ТЬМА-ТЬМУ́ЩА, тьми-тьму́щої, рідко ТЬМА-ТЬМЕ́ННА, тьми-тьме́нної, ж., розм. Величезна кількість, безліч. Щурів у класі була тьма-тьмуща, гуляли собі свобідно (Ков., Світ.., 1960, 96); — Дивимось — коло яток людей — тьма-тьмуща, наче на великдень (Стельмах, І, 1962, 362); — Крізь його руки пройшла вже тьма-тьменна солдатів і старих, і молодих (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 210); На березі росли кущі срібної лозини, а під берегом тьма-тьменна червоних ягід в травиці (Козл., Ю. Крук, 1950, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 349.