ТРЯСТИСЯ

ТРЯСТИ́СЯ, су́ся, се́шся; мин. ч. тря́сся, трясла́ся, ло́ся; недок.

1. Швидко й рвучко рухатися, хитатися вгору й униз, з боку на бік, вперед і назад. [Кассандра:] На морі вже чорні кораблі багряну хвилю стернами різали, вітрила рвались… На шоломах у вояків ахейських тряслися грізно гриви… (Л. Укр., II, 1951, 253); Жорна м’яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (Коцюб., І, 1955, 353); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Хотк., І, 1966, 159); Коні ходили навколо великих зубчастих коліс, обертали їх, молотарка тряслась і клацала зубами, викидаючи з себе солому (Томч., Готель.., 1960, 62).

2. Хитатися, підскакувати під час їзди по нерівній дорозі або будучи розхитаним, погано налагодженим і т. ін. (про віз, автомобіль тощо). Візок тепер ще дужче трясся по дорозі (Чаб., Тече вода.., 1961, 74); Пахучі кухні тряслися через подвір’я, гублячи за собою жар з піддувал (Гончар, III, 1959, 293); // розм. Їхати по труській дорозі або на чомусь труському (про людей). Восени ми тряслись в таратайці в село; Вже на нивах нічого тоді не було (Укр. поети-романтики.., 1968, 143); Охрім сидить, вчепившись руками за полудрабки, трясеться на грудді разом з гарбою (Тют., Вир, 1964, 282); Харкевич обійшов літак, маючи намір подякувати пілоту, що позбавив його тяжкої необхідності трястися кілька днів у теплушках (Голов., Тополя.., 1965, 8).

3. Дуже здригатися, дрижати, двигтіти. Дзвеніло скло вікон, тряслась хатина, верби аж стогнали, і в берегах скиглив протяглий стан [стогін] вітрів осінніх (Фр., XIII, 1954, 75); Хлопці дзвонили в дзвони, аж дзвіниця тряслась (Н.-Лев., III, 1956, 104); Земля тряслася. Вибухи схоплювалися все ближче (Гончар, III, 1959, 86); // Бути охопленим дрожем, часто здригатися, тремтіти (від холоду, хвороби, нервового струсу,нетерпіння тощо). Тіло в неї тряслося; очі помутилися, вона ними якось чудно водила, на губах встала кривава піна… (Мирний, І, 1949, 412); Все ще гарячий, роз’юшений злістю, він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (Коцюб., II, 1955, 311); Не пошиє і не напряде [Груня], в неї руки трясуться… (Горд., II, 1959, 217); // Здригатися всім тілом (від сміху, плачу і т. ін.). На слово се прийшла Амата І зараз в Турна і вп’ялась;.. І од плачу над ним тряслась (Котл., І, 1952, 281); Прикривсь долонею старий, від сміху аж трясеться (Дор., Три богатирі, 1959, 32).

◊ Аж жи́жки́ трясу́ться див. жи́жки́; Аж земля́ трясе́ться; Аж сті́ни трясу́ться; Аж ха́та трясе́ться — з великою силою, дуже сильно. Запорожці ті хлоп’ята, Сини його, діти, Поміркує, загадає, Чи бити, чи пити, Чи танцювать, то й ушкварять, Аж земля трясеться (Шевч., І, 1963, 98); — Віват! — гуде окрик, аж хата трясеться (Фр., VIII, 1952, 63); Як гримне [Громовик] — аж земля трясеться, Жахається і звір, і чоловік (Гл., Вибр., 1951, 136).

4. перен., до чого, без додатка і з част. аж, розм. Мати велике, нестримне бажання що-небудь робити. — Було, нужу світом, до діла так і трясуся, мов до меду, а тут оттаке лихо (Барв., Опов.., 1902, 223); Аж трясся [Йойна], щоб узяти лампу і при її світлі заглянути в нутро ями, але се була небезпечна забава, міг зробитися вибух (Фр., IV, 1950, 17).

5. перен., над ким — чим, розм. Дуже берегти, боятися втратити кого-, що-небудь. Мати любила його без пам’яті, тряслась над ним і у всім [всьому] волила його волю (Фр., V, 1951, 286); Трясся [Василь] над нею [дочкою] і просто дичів, коли жінка натякала про віддання (Коб., II, 1956, 11); // Економно витрачати що-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 306.

Трястися, суся, сешся, гл. Трястись. «Де цимбали? Грай, псявіро!» Аж корчма трясеться. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 292.