ТРЯМ

ТРЯМ, ТРАМ, а, ч., діал.

1. Сволок у хаті або бантина на горищі, в повітці, клуні і т. ін. Побігла [Даринка] в повітку, зняла його [півника], теж уже сонного, з тряма, зв’язала мотузком ноги, посадила на возик (Вирган, В розп. літа, 1959, 261); Двоє кріпильників звичними рухами ставили раму, приладновували трами, густо вкриваючи дошками стелю [рудні] (Досв., Вибр., 1959, 348).

2. Взагалі колода, балка. З подивом глядів тепер Максим, як ота незвичайна женщина [жінка].. поборювала всякі трудності утяжливої дороги, як легко пере-скакувала… величезні трами (Фр., VI, 1951, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 305.

Трям, му, м. Чаще употр. въ Ум. формѣ трямо́к.

1) Въ жилой комнатѣ: перекладины подъ потолкомъ. ЗОЮР. I. 79. К. ЧР. 427. Приніс чоловік гроші, двадцять п’ять рублів. Я забрала…. і так у папері на трямку й положила. Г. Барв. 267. Въ сараѣ: перекладина отъ одной стѣны къ другой, поверхъ стѣнъ; на чердакѣ или въ крышѣ сарая то-же, что и бантина. Рудч. Ск. І. 67. Рядно висіло в хліві на трямкові. Новомоск. у. Той лом лежав у них на горищі на трямку, або сказать, на бантині. Новомоск. у.

2) мн. Трямки́. Часть ткацкаго станка: стойки съ перекладинами для подвѣшиванія блоковъ. Вас. 166.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 291.