ТРУДИТИ

Значення трудити це

ТРУДИ́ТИ, труджу́, тру́диш, недок., розм.

1. перех. Дуже стомлювати тривалою роботою, ходінням і т. ін.; натруджувати. Хаджі Абдула з тим і пішов. Даремне тільки трудив старі кості та важке тіло (Коцюб., II, 1955, 156); — Сідай, Катре.. Що дарма ноги трудити, натрудиш і на роботі завтра (Головко, II, 1957, 199); Хотілося [Ярославові].. вчитися, працювати і водночас не сушити собі голови ні наукою, ні якоюсь іншою буденщиною, не трудити своїх рук терпугами (Вол., Місячне срібло, 1961, 195); // Напружуючи, стомлювати (очі). Чіпка не йшов. Вона марно трудила очі, виглядаючи його (Мирний, І, 1949, 350); // у сполуч. з займ. себе. Перевтомлюватися працею. — Привіт передавайте Маркові, нехай скоріше видужує та не трудить зарання себе, бо він у вас непосидющий (Стельмах, Правда.., 1961, 117).

2. перех., рідко. Завдавати кому-небудь турботи, клопоту, примушуючи щось зробити, виконати тощо. [Олена:] Зосю, а йди-но.. та винеси дечого, щоби кума погостити. [Завада:] Та що бо ви, кумо? Заходу собі робите, дівчину трудите (Фр., IX, 1952, 343); Побачили ми, що видавати щось за кордоном і корегувати тут річ дуже затяжна, отож мушу я добрих людей трудити своїм виданням (Л. Укр., V, 1956, 77); // Втомлювати. — Будьте ласкаві, сядьте ще на хвилинку, я вас не буду нині довго трудити (Коб., II, 1956, 356); // перен. Турбувати. По скам’янілому виразу думних лиць [жінок] було не пізнати, які боління трудили їм серце (Стар., Облога.., 1961, 47).

3. перех. і неперех., діал. Викликати неприємні відчуття, спричиняти біль. Слова Зіньки, наче молотком, били у її голову, у виски, трудили у вухах (Мирний, IV, 1955, 63); // безос. Баба обклала спухлу ногу лопушиною, вже їй не так пекло-трудило (Дн. Чайка, Тв., 1960, 75); Вода була холодна; така холодна, що трудило зуби (Тют., Вир, 1964, 518).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 293.

Трудити, джу, диш, гл.

1) Утруждать, утомлять. На сторону би ходити, коника трудити. Гол. Сотні тисяч люду з здоровими до праці руками, котрі наче сам Бог, розгнівавшись, присудив труди ти на одного вельможного дармоїда. Мир. ХРВ. 92.

2) = Муляти. Мені трудить ногу. Борз. у. Як удариш палицею об тверде, то у руці трудить.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 288.

трудити Переклад слова

Переклад на англійську
Translate
Переклад на російську
Перевод
laborтрудить

трудити Транслітерація слова

Паспортна транслітераціяГеографічна транслітераціяАмериканська транслітерація
trudytytrudytytrudyty

трудити Рід - дієслово, недоконаний вид

трудити Словоформи слова

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особатруджутрудимо
2 особатрудиштрудите
3 особатрудитьтрудять
МАЙБУТНІЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особатрудитимутрудитимемо
2 особатрудитимештрудитимете
3 особатрудитиметрудитимуть
МИНУЛИЙ ЧАС
ОДНИНАМНОЖИНА
Чоловічий рідтрудивтрудили
Жіночий рідтрудила
Середній рідтрудило
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ
ОДНИНАМНОЖИНА
1 особа трудімо
2 особатрудитрудіть
ДІЄПРИСЛІВНИК
Теперішній частрудячи
Минулий частрудивши

трудити Кількість літер у слові

Кількість літерКількість голоснихКількість приголосних
734

трудити в англійській розкладці - nhelbnb

Цитати української літератури з використанням слова трудити

"Пані Штор давно вже переказала Руді, що принцеса Еліза просить більше не трудити себе дровами — по хатах уже не так холодно, як перше."Винниченко Володимир Кирилович - Сонячна машина

"— I нащо трудити ноги, коли своя худобина є? — дивується дядько Микола, торкається рукою потилицi, а далi звертається до нас: — А ви, збитошники, теж пiшадрала додому пiдете?"Стельмах Михайло Панасович - Щедрий вечір

"Крім того, не хочу старої жінки занадто трудити, вона й без того обслугує мене більше, ніж повинна за свою платню"Кобилянська Ольга Юліанівна - Царівна

"Тоді Доброчин знову звернувся до верховоди новгородських бояр: — Нам нема куди квапитись, воєводо, грушка рано чи пізно сама впаде — пощо ж без надоби трудити руки?"Білик Іван Іванович - Похорон богів

"Юля, щоб не трудити ніг, сіла на дривітню"Тютюнник Григорій Михайлович - Вир