ТОРКАТИСЯ

ТОРКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ТОРКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., кого, чого і до кого-чого.

1. Доторкатися до кого-, чого-небудь. Тільки там, де плече торкалось плеча, або чулось ззаду тепле дихання, люди напевно знали, що вони не самі (Коцюб., II, 1955, 70); Стеля звисала так низько, що Люда відчувала, як торкається її волоссям (Трубл., Шхуна.., 1940, 143); Тихо руками до струн променистих Співець яснокрилий торкнеться (Л. Укр., І, 1951, 341); Тремтливі руки матері лягли на його плечі, холодні губи торкнулися чола (Кочура, Зол. грамота, 1960, 51).

2. перев. у сполуч. зі сл. серце, душа, перен. Хвилювати, зворушувати. Журавлина пісня, пролітаючи над селом, торкалася серця (Стельмах, На..землі, 1949, 362); Тривожна засторога вчителя мимоволі торкнулася душі кожного (Гончар, Тронка, 1963, 37).

3. перев. з запереч. част. не. Брати щось до рук для користування або споживання. Лакеї вносили все нові й нові блюда французької кухні, але цар майже не торкався їх (Кочура, Зол. грамота, 1960, 69); В їдальні Рубін не торкнувся до їжі, на уроках сидів понуро, важко зітхаючи й схлипуючи (Сенч., Опов., 1959, 26).

◊ [І] па́льцем не торка́тися (не торкну́тися) див. па́лець.

4. Доторкнувшись, змінювати попередній вигляд, первісний стан або порушувати цілісність чого-небудь. Покришки з брязком впали з цистерн, вогонь торкнувся спирту, і легка блакитна хмарка вся попливла над ним (Коцюб., II, 1955, 91); Сотні й тисячі тонн кварциту було вивезено, перш ніж коронки бурів торкнулися руди (Ткач, Плем’я.., 1961, 134); // Уперше починати обробляти що-небудь (перев. землю). В асканійському заповіднику вільно розростається своєрідна степова зелень. Ще ніколи плуг не торкався цієї землі, що взята державою під охорону (Наука.., 6, 1963, 61); // тільки док., чим, перен. Злегка змінити колір, вигляд чого-небудь на той, на який вказує непрямий додаток. Глибока осінь пройшла лісами, торкнулася червоною позолотою кремезних дубів (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 66).

◊ Моро́з торкну́вся; При́морозки торкну́лися чого — мороз, приморозки трохи пошкодили, попсували щось. Солодко пахне прілим листом і травами, пізніми грибами, що їх уже торкнулися перші приморозки (Кучер, Прощай.., 1957, 70); О́сінь торкну́лася лі́су (садкі́в і т. ін.) — прихід осені позначився на вигляді лісу, дерев, садків і т. ін. Вже осінь торкнулася садків. Люди скосили останню траву на луках, сушили отаву (Томч., Жменяки, 1964, 141).

5. Звертати увагу в розмові, у викладі чогось тощо на певне питання, якусь тему. Салтиков у своїх художніх творах, критичних і публіцистичних статтях виступав проти монархічної реакції, викривав великодержавний шовінізм, торкався різних боків культурного й суспільного життя України (Рад. літ-во, 8, 1965, 45); В другій частині я захоплюю революційні часи, а в третій думаю торкнутися «заспокоєння» села та здичіння його (Коцюб., III, 1956, 344); Отакі думки виникли в мене з приводу питання про слов’янські взаємини в галузі літератури, точніш — у галузі художнього перекладу. Багато чого я не торкнувся, дечого торкнувся побіжно (Рильський, IX, 1962, 92).

6. перен. Мати відношення до кого-, чого-небудь, бути зв’язаним з кимось, чимось; стосуватися когось, чогось. Параскіца приняла підслухану новину байдужно, наче вона не її торкалася (Коцюб., І, 1955, 275); Генерал, видно, був чимось не зовсім задоволений. Його мовби не торкалася та загальна радість, той піднесений.. настрій, що панував зараз у військах (Гончар, III, 1959, 421).

7. діал. Цокатися. Усі три товариші сиділи при столі, торкалися склянками, пили і закусували (Фр., VII, 1951, 352); — Опріч двох тостів — за сміливість і за працю — п’ю ще й третій: за єдність! — За єдність! — торкнулись усі чарками (Коцюб., І, 1955, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 205.

Торкатися, каюся, єшся, сов. в. торкну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Дотрогиваться, дотронуться, касаться, коснуться. До тіла він не торкався. Ком. II. 60.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 276.