СЯЙВО

СЯ́ЙВО, рідше СЯ́ЄВО, а, с.

1. Рівне, звичайно яскраве світло, випромінюване чим-небудь. Срібний [місяць].. Ниву сяєвом влива (Манж., Тв., 1955, 105); Сонце ясне.. котилося по блакитному морі безкрайого неба, розливало своє сяйво на увесь світ (Мирний, І, 1954, 50); Хороше, затишно так під сяєвом.. лампи (Смолич, Світанок.., 1953, 192); В дірки [покрівлі] місяць ллє голубе сяйво, і од того в клуні видко і все в голубому (Головко, II, 1957, 235); Людей на мить осліпило сяйвом прожекторів, наведених звідкись просто на них (Гончар, II, 1959, 418); Я зайшов до кімнати, залитої сяйвом юпітерів (Панч, В дорозі, 1959, 210); * Образно. В кімнаті скромній і спокійній Сіяє сяєво сторіч: На конференції партійній Тут сам головував Ілліч (Рильський, II, 1960, 295); // перен., поет. Сприятлива атмосфера, створювана чим-небудь. Благословенні ви, брати, Що в сяйві дружби і свободи Йдете до спільної мети (Рильський, II, 1960, 192); // перен., поет. Велич, сила чого-небудь. Людина відчуває себе новонародженою перед красою життя,і сяйво добра освічує їй душу (Тют., Вир, 1964, 376); В сяйві слави краєві явись, Ворогам — у полум’ї й залізі! Київ, Київ! Серцем поклонись Командиру київських дивізій (Мас., Сорок.., 1957, 93).

∆ Півні́чне ся́йво див. півні́чний²; Поля́рне ся́йво див. поля́рний.

2. Круг, який світиться навколо чого-небудь, оточує щось. Ніч. Гори мріють силуетами.. На горі стоїть Мефістофель в червоному сяєві. Очі горять, як жар (Н.-Лев., III, 1956, 311); Сніговій на київськім пероні Під ліхтарним сяєвом курить (Воронько, Коли я.., 1962, 8).

3. Блиск, яскраве відбиття, віддзеркалення світла, променів. — Піду я.., мамо, в військо та буду офіцером. Буду конем вигравати! А на мені золоті еполети сяєвом блищатимуть! (Н.-Лев., І, 1956, 180); Проти сонця заблищали золотим сяйвом церковні бані (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 244); Коні рушили, і різке сяйво снігів і голубі тіні від санок замерехтіли в його очах (Стельмах, II, 1962, 397); Ліс.. весь спалахнув після дощу зеленим сяйвом (Гончар, III, 1959, 409); // перен. Пишність, розкіш чого-небудь. — На свята побачите мене у повному сяйві парадного мундира, — засміявся Коваль (Собко, Срібний корабель, 1961, 227).

4. перен. Радісний, щасливий, вдоволений вираз (очей, обличчя). Він засвітився самовідданою вдячністю до завбудинку за його суворі слова і з тим радісним сяйвом поринув у глибоку тишу ночі… (Мик., II, 1957, 183); — Бачили б ви вираз облич, сяйво очей усіх тих, хто жив нашою таємницею в той день! (Збан., Єдина, 1959, 220); Дівчина глянула на кооператора голубими очима, повними якогось тихого і щасливого сяйва (Чаб., Балкан. весна, 1960, 278); — Якщо ти не втратив тоді самовладання, вивів [із шторму] судно, то, може, це й тому, що був не сам, що.. вона, Лукія, знаходила тебе із сяєвом своїх закоханих очей (Гончар, Тронка, 1963, 201).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 911.