СУПЕРЕКА

СУПЕРЕ́КА, и, ж., діал. Суперечка. — Я, мої любенькі, жадних сварок, жадних суперек, жадних процесів, ані торгів не люблю (Фр., III, 1950, 113); [Тиміш:] Старші дочки — Хроська та Ялина, пішли заміж без супереки; за кого звелів, за того й пішли (Кроп., IV, 1959, 240).

Іти́ (йти) на супере́ки з ким — діяти, чинити проти чийого-небудь бажання. Іде на супереки з батьком старший син (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 845.

Суперека, ки, ж. Споръ, несогласіе, распря. Будем ми втрьох велику между собою супереку мати. КС. 1882. XII. 501. На супереки́ йти з ким. Дѣлать противъ чьего либо желанія. Іде на супереки з батьком старший син. Волч. у. Ум. Суперечка. Де два ходить до дівчини, — буде суперечка. Грин. ІІІ. 229. І межи святими буває часом суперечка. Ном. № 3319.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 229.