СТИХА
Значення стиха це
СТИ́ХА, присл.
1. Не на повний голос; впівголоса; неголосно. Магнати здоровкались розмовляли стиха (Н.-Лев., VII, 1966, 36); Марина, збираючи в огороді огірки та стиха виспівуючи, думала про те, з ким то їй доведеться рядом у полі жати (Мирний, IV, 1955, 222); До Тихона Давид прихилився і стиха сказав щось (Головко, II, 1957, 128); Стиха мукнула в сінях корова… (М. Ол., Леся, 1960, 52); // З невеликою звучністю. Коні пішли ступою, форкаючи інколи від куряви, залізне путо стиха побрязкувало, тужлива пісня котилася широкими ланами (Коцюб., І, 1955, 240); Стиха шелестіла над ним тополя (Шиян, Переможці, 1950, 55).
2. Таємно від когось або від усіх; потай. Брешіть, брешіть, воріженьки, Набрешетесь лиха, А ми з тобою, миленький, Кохаймося стиха (Укр.. лір. пісні, 1958, 332); Стиха кидала [Наташа] на Колісника жартівливі погляди своїми чорними очима (Мирний, III, 1954, 277); — Нищечком та стиха поліземо рачки до кавунів.. та й повикочуємо сюди (Гр., І, 1963, 362).
3. Не поспішаючи, поволі. Літа.. Пливуть собі стиха, Забирають за собою І добро і лихо! (Шевч., II, 1963, 235); Іду стиха, зупиняючись та оглядаючись (Вовчок, VI, 1956, 318); Я стиха підвівся і підійшов до розчиненого вікна (Ю. Янов., II, 1958, 95); Вузькою зміястою дорогою стиха наближалася машина (Кач., Вибр., 1947, 142); // Поступово, мало-помалу. Не стануть щасливі вглядатись до лиха, Що в могилу жене нерозумного стиха (Щог., Поезії, 1958, 309).
4. Несильно, злегка. Ранішній вітер стиха гойдав мотузку (Коцюб., II, 1955, 197); Було вже надвечір. Сонце світило стиха, без жари (П. Куліш, Вибр., 1969, 49); Він узяв руки зв’язані Давидові й потяг догори, надавивши одною ногою на плечі. Стиха, дужче (Головко, II, 1957, 166); Натиснувши стиха ручку, він крізь вузеньку щілинку заглянув до середини [кімнати] (Смолич, II, 1958, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 706.
Стиха нар.
1) Тихо, тихонько. Стиха словами промовляє. ЗОЮР. І. 53. Стиха підхождає. ЗОЮР. І. 59. Та все стиха у гуслоньки грає. Мет. 260.
2) Изподтишка, украдкой. Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха, а ми двоє, серце моє, любімося стиха. Мет. 16. Ум. Стихенька, стихесенька. Пливи, пливи, мила, стихенька водою. Чуб. V. 60.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 205.
стиха Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| quiet | тихо |
стиха Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| stykha | stykha | stykha |
стиха Рід - прислівник
стиха Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 5 | 2 | 3 |
стиха в англійській розкладці - cnb[f
Цитати української літератури з використанням слова стиха
"— Йосип узяв Стороженка під руку, повів у куток, і вони над чимось там схилилися, стиха перемовляючись."Нестайко Всеволод Зіновійович - Загадка старого клоуна
"Устя любила веселе, приспівувала стиха і стукала каблучками у такт, а в Кирила згуки скакали, як вогники, розцвітались, як квітки до схід сонця"Коцюбинський Михайло Михайлович - В дорозі
"— Ти, стара псяюхо, чого тут примостилась! — забубонів він стиха й штурхнув Галецьку під бік кулаком так, що в неї й дух забило."Нечуй-Левицький Іван Семенович - Київські прохачі
"— Явдохо! — стиха кличе баба Чапля"Винниченко Володимир Кирилович - «Баришенька»
"- Ви вiд'їжджаєте в суботу? - стиха запитує Iнга, намагаючись встежити за моїм поглядом"Сушинский Богдан - Рiка далеких мандрiв
"— Дядечку, — каже відьма стиха дідові, — не кажіть мені нічого, що у вас на думці, а то бісів Трутик (так звали закоханого чорта) усе буде знати!"Стороженко Олекса Петрович - Закоханий чорт
"Це ж наші звичайні, непрохані гості… — стиха обізвавсь Гукович"Нечуй-Левицький Іван Семенович - Неоднаковими стежками
"Мама пригортала малого Туо, гладила по голівці і стиха співала пісню про білих птахів — відстань велика, холодна, а вони летять і летять, помахуючи білими крильцями, треба чекати, треба довго чекати свого птаха…"Бережний Василь Павлович - Археоскрипт
"А позаду Охрім накивував бровою своїм сусідам і стиха гомонів:"Васильченко Степан Васильович - Мужицька арихметика
"— Не топчу! Послухай лишень і не фуріячся! І Андрусь приступив до нього і почав щось стиха говорити йому до вуха, що зразу, бачилося, не припадало йому до смаку"Франко Іван Якович - Борислав сміється