СТИЛІЗОВАНИЙ

СТИЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до стилізува́ти. Шевченко критикував тих письменників, які погано знали народну мову, глибоко не відчували її, писали бідною, мертвою, стилізованою під той або інший діалект мовою (Іст. укр. літ., І, 1954, 272); Пропала його бронзова шевелюра, стилізована під шолом юного римського воїна (Вол., Місячне срібло, 1961, 107); // стилізо́вано, безос. присудк. сл. Історичні повісті [М. Вовчка] стилізовано на зразок дитячих казок (Укр. літ., 8, 1957, 243).

2. у знач. прикм. Який є результатом стилізації (у 1 знач.). Підводиться [Орест] східцями до вітальні, вимальованої стилізованими статичними візерунками (Досв., Вибр., 1959, 376); У геометричному орнаменті килимів переважають такі елементи, як квадрат, ромб, прямокутник, розетка, а іноді і стилізовані квіти (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 62).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 696.