СТИГНУТИ

СТИ́ГНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. стиг і сти́гнув, ла, ло; недок.

1. Ставати, робитися спілим, дозрілим (про фрукти, овочі, злаки і т. ін.). — Я пам’ятаю, тоді саме цвіли абрикоси, а тепер вони вже починають стигнути, — почав Ломницький (Н.-Лев., VI, 1966, 44); Спіють яблука і зріс виноград, стигнуть сливи золотисті (Тер., Щедра земля, 1956, 31); На колгоспівському полі Стигнуть колосочки… (Бойко, Ростіть.., 1959, 21).

2. перен. Поступово наближатися, надходити, розповсюджуватися. Під піччю сюрчав цвіркун, за хатою стигла червнева тиша, і нічого не тривожило її (Тют., Вир, 1964, 267); Вона, прогаявши.. цілісінький день, прокинулася аж тоді, коли в кімнаті і за вікнами стигли каламутні осінні сутінки (Коз., Листи.., 1967, 203).

СТИ́ГНУТИ², ну, неш; мин. ч. стиг і сти́гнув, ла, ло; недок.

1. Втрачаючи тепло, ставати, робитися холодним, холоднішим; застигати. [Явдоха:] Тату! Тату! Борщ давно вже на столі стигне (Мирний, V, 1955, 141); Коли копають картоплю, стигне вода в криниці, Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля (Рильський, III, 1961, 196).

2. Охолоджуючись, твердіти, згущуватися, перетворюватися на лід. Терешко весь онімів, застиг, як стигне на морозі вода, й боявся пропустити хоч одно слово (Епік, Тв., 1958, 420).

3. перен. Переставати рухатися, ворушитися, коливатися і т. ін. За Николою щось шелестить у кущах виразнісінько, але він стигне в чеканні цілий і очей своїх з Костя не зводить (Козл., Ю. Крук, 1950, 86); Там, удалині, Де стигнуть дерева однаково ставні, Трамвай трамваєві одгукується в риму (Рильський, І, 1960, 274); Серед вічно живих мерехтливих хвиль моря тільки судно їхнє з покривленими щоглами стигне в непорушності (Гончар, Тронка, 1963, 254); // Зупинятися, ставати нерухомим (про очі). [Борис:] Що це з нею? Оксано, Оксаночко!.. Стигнуть очі, холонуть руки, серце не б’ється!.. (Кроп., І, 1958, 438); // Бути який-небудь час незмінним (про почуття). Стигне в серці чорна туга, ніби на припоні, перекочуються хвилі, сині і солоні! (Голов., Осінь.., 1938, 22); Зігфрід дивився на нього розширеними очима і не впізнавав, наче оце вперше у житті бачив цього зовсім чужого йому чоловіка. І в очах його стиг якийсь неприродний, крижаний жах (Коз., Листи.., 1967, 196).

◊ Се́рце сти́гне: а) хто-небудь заспокоюється після гніву, роздратування і т. ін. Вона устала така веселенька, хоч і вчора її лаяно, та дитяче серце скоро стигне, обра́зи швидко холонуть (Мирний, IV, 1955, 105); б) хто-небудь дуже хвилюється, переживає від переляку, жаху. Маруся похолола… Чула, як стигло серце. Незрозумілий, елементарний якийсь жах перетряс нею цілою (Хотк., II, 1966, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 693.

Стигнути, гну, неш, гл.

1) Простывать, остывать. Чому ти борщу не їси? — Гарячий дуже, нехай стигне.

2) Застывать, застыть. Кров ллється, аж по землі стигне. Св. Л. 285.

3) Созрѣвать. Не чіпай же яблук, нехай собі стигнуть, то кращі будуть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 203.