СТАДО

СТА́ДО, а, с.

1. Група тварин (перев. одного виду, віку і т. ін.), об’єднаних з певною господарською метою (для утримання, нагулу, відгодівлі тощо). Без пастуха вівці не стадо (Укр.. присл.., 1963, 266); Зимою вони [хозари] жили в містах, а навесні виходили з своїми стадами в степ на пасовище (Іст. СРСР, І, 1956, 28); Одинадцять Козиних стад пасеться під доглядом служок сумлінних (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 241); Зеленіли верби понад невеличкою болотяною річкою здовж села, в котрій уже плюскоталися стада панських качок (Фр., II, 1950, 362); Тася.. шмигала поміж телятами або вривалась серед несказанного гвалту в гусяче стадо (Коцюб., І, 1955, 320); * Образно. На небі чорна тьма.. По небі стада хмар (Фр., XIII, 1954, 98); * У порівн. Ідуть, ідуть хлопці, самий цвіт, молоді парубки. Ідуть, мов стадо, неначе не знають, куди, на що (Л. Укр., III, 1952, 558); Гонили людей, як стадо овець.. Ішли без думки, без волі, мов справді череда (Кобр., Вибр., 1954, 201); Летіла вверх якась вогнем перейнята шмата, — стадом переляканим шурхалася убік товпа, шелестячи постолами (Хотк., II, 1966, 257); // Взагалі велика група яких-небудь тварин, птахів, риб і т. ін., які тримаються разом. У однім величезнім лісі жило стадо Слонів (Фр., IV, 1950, 100); Дочувся згори шум, одмінний од шуму плавнів, і вони доміркувались, що то пролетіло над ними стадо якихсь птахів, може, диких гусей (Коцюб., І, 1955, 360); Голуби спускаються цілим стадом на тік (Стеф., І, 1949, 48); Олень єдиний врятувався з стада, яке винищила вовча зграя (Трубл., Крила.., 1947, 70); Білуха пересувається групами, і стада її налічують до 1000 голів (Наука.., 2, 1958, 18); — У січні в морі.. склалась дуже несприятлива промислова обстановка. Перешкоджали часті снігові антарктичні бурі, урагани,.. помітно порідшали китові стада (Веч. Київ, 18.ІІ 1958, 1); // стада́ми, у знач. присл. У великій кількості. Жовті кози стадами бродять по вулицям (Коцюб., ІІІ, 1956, 270).

2. тільки одн. Загальне поголів’я сільськогосподарських тварин того самого виду. При Чернігівській дослідній станції створено експериментальне стадо (Свинар., 1956, 54); Відтворення стада за рахунок власного приплоду — головне джерело поповнення колгоспних ферм поголів’ям (Колг. село, 1.ІІ 1955, 2); Колгоспи і радгоспи.. рік у рік збільшують поголів’я корів і працюють над поліпшенням молочного стада (Колг. Укр., 9, 1961, 26).

3. Перехідна форма суспільної організації, типова для раннього періоду первіснообщинного ладу. Первісне людське стадо раннього палеоліту за своєю організацією було ще близьке до стада людиноподібних мавп, але вже істотно відрізнялось від нього (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 16); Групи сходились і розходились, як сходяться й розходяться стада тварин. Тому такі відокремлені групи стародавніх людей називались первісними стадами (Іст. СРСР, І, 1957, 3).

4. перен., зневажл. Велика неорганізована несвідома група людей. Сказав він [князь] в дусі своїм: «Отсе власть моя безпечна! Упоїв я все те стадо, Що вже й не протверезиться» (Фр., XIII, 1954, 14).

◊ Ві́вці в ста́ді — про покірних несвідомих людей. [1-й молодий християнин:] Благаємо тебе: дай нам листа до нашої громади, хай простить нас, ми будемо слухняні вівці в стаді.. Святий, велебний отче, порятуй! (Л. Укр., II, 1951, 489); Ста́до барані́в — про людей, які сліпо, без роздумів ідуть за ким-небудь. — Я хотів запитати, тобто хотів би знати, хто дав право нещасному доповідачеві.. називати його [народ] стадом баранів (Вільде, Сестри.., 1958, 475).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 636.

Стадо, да, с. Табунъ лошадей. В стаді пасуть кобили і коні. Шух. І. 211. А в полі, полі, да край дороги, ой там ходить вороне стадо; поміж того стада сивий кінь ходить. Н. п. Ум. Стадечко, стадце. Чуб. V. 710. III. 289.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 195.

ста́до — група тварин (перев. одного виду, віку і т. ін.), об’єднаних з певною господарською метою (для утримання, нагулу, відгодівлі тощо); зневажливо про велику неорганізовану, несвідому групу людей; уживається як традиційне порівняння (як стадо, стадами); символізує замкнене коло людей, об’єднаних спільними інтересами, товариство («В яке стадо залетів, так і співай»). Без пастуха вівці не стадо (прислів’я); В чужому стаді не перебирай (приказка); Добрий пастух не покине своє стадо (прислів’я).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 577.