СПРАВЛЯТИСЯ

СПРАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СПРА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. спра́вляться; док.

1. Успішно виконувати яку-небудь роботу, якісь доручення, обов’язки і т. ін.; бути спроможним виконувати, здійснювати що-небудь. — Хоч би ти, Софійко, помогла мамі справлятись, а то вона зовсім з ніг збилась сьогодні, — каже пан старшій дочці (Л. Укр., III, 1952, 496); Настали жнива.. Баба Зінька мусила найняти наймита, а Соломія справлялась і в хаті і на полі, робила й жіночу й чоловічу роботу (Н.-Лев., VI, 1966, 403); Іноді аж диву дається [чоловік], як його Настечка справляється з усім. І де тільки в неї умілість береться?.. (Стельмах, II, 1962, 105); Треба мені заробляти, треба своїх діток годувати. Не справлюсь сама (Вовчок, І, 1955, 273); Погано, серденько, що всі виїздять з дому, як то ти справишся сама,.. без мами, без Лізи (Коцюб., III, 1956, 188); І що тільки могло б вийти з такого комсомольця! Вкажіть йому дорогу, дайте науку, дайте техніку і тоді посилайте куди завгодно.. Нема нічого в людській діяльності, де не справився б Василь (Довж., І, 1958, 88); // Здійснювати що-небудь, налагоджувати якісь справи, управлятися з якими-небудь турботами і т. ін. Карпо махнув на базар, щоб мерщій справитись і, не гаявши часу, повернути додому (Мирний, III, 1954, 104); — Хабар? — суворо насупив брови Гнат і показав ногою на кошик. — Який там хабар, голубчику! На базарі купила [курку]. — Так рано справилась? — Раненько встала, то й побазарювала (Тют., Вир, 1964, 67); // Закінчувати яку-небудь роботу, якісь справи. Трикоз раптово підвівся. — То що? Ідемо? Не закінчив? Ну справляйся і заходь. Я буду дома (Коцюба, Нові береги, 1959, 438); // Долати віддаль до якого-небудь пункту, місця і т. ін. і повертатися назад. — В тім-то й річ, Давиде, що не довезеш [гній] на поле, по дорозі розтрусиш: як і в нас, аж за хуторами, на Гайовому земля. — Десять верст. За день чи й двічі справишся (Головко, II, 1957, 56); // розм. Вправно з’їдати що-небудь. Промеж грядок з розсадою та буряками.. добре справляються, хрюкаючи, свині з поросятами, і байдуже, щоб що-небудь хазяйкам зоставити (Кв.-Осн., II, 1956, 173); Першим поклав ложку Василенко. І не тому, що показував свою ситість,.. а тільки тому, що на їхньому кінці швидше справилися з обідом (Збан., Сеспель, 1961, 406).

2. Одержувати перемогу, верх над ким-, чим-небудь у бійці, битві і т. ін. Та куди Галі справитися з своїм кремезним братом, він як кібець так і насяде її зверху (Мирний, IV, 1955, 72); Нехай мені ніхто не доказує, що я не справивсь із запорожцем Туром! (П. Куліш, Вибр., 1969, 107); Сіромський знав, що, коли б він навіть подвоїв число свого війська, — йому в горах з Довбушем не справитися (Гжицький, Опришки, 1962, 244); // Переборювати труднощі при вивченні, освоєнні і т. ін. чого-небудь. Який з мене баснописець? Мені так трудно справлятися з римою (Мирний, V, 1955, 384); П. Кривинюк.. ні з чеською, ні з німецькою мовою не справився (Л. Укр., V, 1956, 380); // Осилювати, долати те, що вимагає певних фізичних зусиль. — Дядьку, я тобі поможу, а то не з твоєю силою справитись з мішками (Кв.-Осн., II, 1956, 53); // Уміти підкоряти своїй волі, змушувати слухати. Корова була буйна, насилу з нею справлявся кривий Андрійко (Коцюб., І, 1955, 442); // розм. Перевиховуючись, робитися кращим. [Бойко:] Вам, діду Терешко, ніхто, я бачу, з керівництва не подобається. Ви он і на Шпицю, і на Гливенка написали в газету, а вже голова сива… [Терешко:] Написав.. і ще напишу, як не справляться (Зар., Антеї, 1962, 18); // перен. Перемагати, пересилювати в собі які-небудь почуття. Марійка справилася з тихим хвилюванням (Донч., V, 1957, 532).

3. Дізнаватися, виясняти що-небудь. Щотижня збігає-таки Ївга.. об Левкові справитись, так усе нема та й нема (Кв.-Осн., II, 1956, 290); — Та постійте ж бо, — одказав хазяїн. — ..пожалуй, я тебе найму, тільки попереду справлюся, де слід (Мирний, III, 1954, 144); // З’ясовувати, перевіряти що-небудь, користуючись певними даними, довідниками і т. ін. [Xрапко:] От і забув [написання слова]… Лихий видумав ту граматику! Треба справитись в «Уставі». (Бере книжку й, горнучи листки, шукає) (Мирний, V, 1955, 121).

4. розм. Направлятися куди-небудь. Ідуть всі через фіртку, що стоїть коло неї дзвінок, справилася й я туди (Кобр., Вибр., 1954, 23); Роздумавши добре, куди йти, він справився в гущавину і довгий час дерся ярами (Фр., V, 1951, 109).

5. розм. Забезпечувати себе чим-небудь необхідним. Понашивала я собі одежі, зовсім справилася. І поздоровшала (Крим., Вибр., 1965, 374); // Придбавати певну кількість грошей, матеріалів і т. ін. для чого-небудь. Вийшовши з дворових на волю, не маючи наділу, він сяк-так справився на хату, приписався до Мар’янівської громади (Мирний, III, 1954, 67).

6. тільки недок. Пас. до справля́ти 1, 4, 6. Ломицькому чогось уявилось, що він не на вокзалі, що в цих залах справляється чиєсь весілля (Н.-Лев., VI, 1966, 75); Воєнна могутність Боспору в період найвищого розквіту при Спартокідах забезпечувалася найманою армією, на утримання якої йшли частково податі, що справлялися з населення (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 279).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 593.

Справлятися, вляюся, єшся, сов. в. справитися, влюся, вишся, гл.

1) Управляться, управиться, дѣлать, сдѣлать свое дѣло. Лу, справивсь, — гляди ж, щоб і друге діло зробив. Рудч. Ск. I. 145.

2) Примириться, кончить полюбовно. Угор.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 189.