СПОМИНАТИСЯ

СПОМИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., СПОМ’ЯНУ́ТИСЯ, не́ться, док.

1. Приходити на пам’ять, відновлюватися у свідомості; згадуватися, пригадуватися. — Знаєш що, Андрію? Мені часто споминається твоє життя у Шакули. То було страшне, тяжке життя (Коцюб., І, 1955, 448); Спом’янувсь їй ясноокий Михайло… який він тихий був, люб’ячий… (Вовчок, І, 1955, 100).

2. Набувати знову здатності нормально мислити, діяти; опам’ятовуватися, отямлюватися. — Знову припав до чогось, наче замовлений. Та спом’янись і спам’ятайся нарешті, бо осьдечки зараз усе полетить у піч! (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 38).

3. тільки недок. Пас. до спомина́ти 2. Пару разів споминалося чиєсь ім’я в «Ділі» (Л. Укр., V, 1956, 395).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 571.

Споминатися, на́юся, єшся, сов. в. спом’яну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Вспоминаться, вспомниться. Спом’янувсь їй ясноокий Михайло. МВ. І. 157.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 184.