СПОЖИВАТИ

СПОЖИВА́ТИ, а́ю, ає́ш, недок., СПОЖИ́ТИ, иву́, иве́ш, док., перех.

1. Уживати як їжу, як питво; їсти або пити. В голові йому вже добре бринить… Частує: — До тебе, куме, до тебе, Свириде! — а усе сам спожива… (Вовчок, VI, 1956, 264); Засідали [газди] за мережаний стіл.. і споживали вкупі свіжу кулешу та гуслянку гостру (Коцюб., II, 1955, 335); Картоплю споживають у печеному, вареному, тушкованому та жареному вигляді (Картопля, 1957, 8); Скільки дякували Мстиславові, що напоумив криниці зробити! Хоч і багато споживали води — та вистачало її на всіх (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 315); — На темній вощині бджоли менше споживають меду (Стельмах, І, 1962, 595); — Неси ж,— каже,— то [жито] назад Та спожий на щастя (Рудан., Співомовки.., 1957, 31); — Самі спожили свіженьку й гарячу рибку, а ви, мовляв, їжте й холодну й нетривну (Н.-Лев., II, 1956, 249).

Спожива́йте (спожи́йте) на здоро́в’я! (здоро́ві!) — усталений вислів, який уживають як відповідь на слова вдячності за щось. Начальник подав дядькові жовтувату вузьку руку.— Спасибі за допомогу. — Споживайте на здоров’я,— засміявся невідомий (Стельмах, II, 1962, 229).

2. Використовувати, витрачати для задоволення яких-небудь потреб. Близько тисячі возів проходить щоранку крізь каффські брами — і місто або споживає привезене або вантажить кораблі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 414); Оскільки рослини споживають вологу протягом усього вегетаційного періоду, зрошувальну норму води подають не всю відразу, а частинами (Хлібороб Укр., 5, 1964, 20); Лампа Едісона з вугільною ниткою була міцна, але споживала багато енергії, даючи порівняно мало світла (Фізика, II, 1957, 125); — Люд не шкодує панського добра, якого неспроможний спожити в поході, нищить грамоти на привілеї панські (Ле, Наливайко, 1957, 24); — Яке то щастя дано людині! — заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору. — Отакий світ!.. ..Не вміє вона його спожити! (Гончар, III, 1959, 66).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 558.

Споживати, ва́ю, єш, сов. в. спожити, живу, веш, гл. Употреблять, употребить (въ пищу), потреблять, потребить. Споживайте, коли вам Бог судив. Ном. № 10522. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити і з панами добрими спожити. Чуб. III. 216. Споживайте здоро́ві! Кушайте на здоровье. Шух. 1. 34.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 182.