СПОГАДУВАТИСЯ

СПОГА́ДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПОГАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм.

1. Те саме, що зга́дуватися 1. Що божий день, коханий друже, Мені спогадуєшся ти… (Граб., І, 1959, 110); Мені спогадувались казки про чарівну гору (Л. Укр., III, 1952, 597); — За дорогу все промайне перед очима — і перша зустріч у Ялті, і нічне палюче море, і моя перша сповідь перед Тобою — сповідь з першої зустрічі. Зашумить дубовим шумом Зелений Гай під Гадячем, і спогадається моє берлінське лікування з невсипущою думою про Тебе (Драч, Іду.., 1970, 91).

2. тільки недок. Пас. до спога́дувати 1. В «листку» ж тому, що сьогодні передали мені, і там моє ймення спогадується серед «борців, мучеників, героїв»… (Л. Укр., III, 1952, 679).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 554.