СПОВІЩАТИ

СПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОВІСТИ́ТИ, іщу́, істи́ш, док., перех. і неперех.

1. кого, що, рідко кому, чому, про кого — що, що, також із спол. що, коли. Давати знати комусь, повідомляти когось про кого-, що-небудь. Ви мене сповіщали, що задля друкування Ви повість переписували окремо (Мирний, V, 1955, 432); Він згадав, як Іванів голуб вже не раз сповіщав табір про повернення роти (Збан., Крил. гонець, 1953, 7); Пароплав, що йшов з моря, наближався до берега і дав гудок, сповіщаючи про своє прибуття (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 30); — Коли справа в вас піде до ладу, то дайте мені знати, сповістіть мені зараз (Н.-Лев., VI, 1966, 59); [Кукса:] Дружечки! Ну ж, гукніть весільної! Сповістіть божий мир про нашу радість! (Кроп., І, 1958, 221); Бронця .. поїхала на другий день до міста сповістити інспектора, що все склалося гаразд (Март., Ів., 1954, 458); Може, оті сурмачі з сурмами, що поблискують їм у руках, тільки й ждуть, щоб обернутись і сповістити кожен своєму війську радісну вість? (Гончар, II, 1959, 403); // кого. Повідомляти заздалегідь, попереджати. Говориться в казці, що восени сповіщав баран козу теплим басом: — Зима буде-е! (Козл., Щури.., 1956, 201); Зупинився [Жайсак] за півверсти від аулу і надіслав одного з жигітів [джигітів] сповістити наречену про своє наближення (Тулуб, В степу.., 1964, 382); // Доводити до відома; інформувати. Зустрічає [Даша] поїзди, знаходить людей, які з тривогою чекають пересадки, видає їм плацкарти, оформляє квитки і сповіщає, коли буде їхній поїзд (Жур., Вечір.., 1958, 207); Доктор Гальванеску сповістив, що огляд його господарства Сахно може почати завтра (Смолич, І, 1958, 66); // Робити донесення кому-небудь про щось; доповідати. В штабі читалися його рапорти, де він гордо сповіщав, що його полк в складі ста двадцяти двох шабель готовий піти куди завгодно (Ю. Янов., II, 1958, 233); Багратіон сповіщав, що пробитись через Могилів він не зміг (Кочура, Зол. грамота, 1960, 116); Комбрига сповістили, що в районі Лисянки з’явилось близько двохсот німецьких танків, які йдуть на прорив (Збан., Т. Шашло, 1949, 44); // Робити донос; доносити. — Ні, цього не можна одкладувати [відкладати] далі! — рішуче промовив Андрій Петрович,— треба зараз же сповістити кого слід. Хай якнайшвидше беруть його звідціль (Вас., І, 1959, 297).

2. Подавати сигнал про що-небудь. Не можемо ми звук отой забуть, Що сповіща повітряну тривогу (Перв., II, 1958, 212); Сторож, тричі ударивши у дзвона, сповістив про свій прихід на нічну варту (Епік, Тв., 1958, 466); Гуркіт грому сповістив про початок нічної грози (Донч., VI, 1957, 82); Дзвінок сповістив про кінець останнього уроку, але діти не підводились (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 29); * Образно. При дорозі на межі його поля зеленіла верба. Жменяк не викорчовував її тільки тому, що вона першою сповіщала про весну (Томч., Жменяки. 1964, 6).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 551.

Сповіщати, ща́ю, єш, сов. в. сповісти́ти, щу́, сти́ш, гл. Извѣщать, извѣстить, увѣдомлять, увѣдомить. Я один утік і прибіг тебе сповістити. К. Іов. 4.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 181.