СПОВНЮВАТИСЯ

СПО́ВНЮВАТИСЯ¹, ююся, юєшся і СПОВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СПО́ВНИТИСЯ, нюся, нишся, док.

1. чим, рідко без додатка. Ставати повним, заповненим; наповнюватися, заповнюватися. Медом соти сповняються (Криж., Срібне весілля, 1957, 69); Коридор сповнився газами (Гончар, III, 1959, 260); // Насичуватися, переповнюватися чим-небудь. Ті дрібненькі події, якими сповнювалося її життя, утворили своєрідне замкнене коло (М. Ю. Тарн., Як на .. ниві, 1958, 30); Редакція сповнюється шумом розмов (Мас., Роман.., 1970, 103); На другий день у селі усе прокидалося й сповнялося село спокійним, щоденним гомоном (Вовчок, І, 1955, 365); Хата швидко сповнялась м’якими вечірніми тінями (Коцюб., II, 1955, 156); Горниця сповнилась якимись нетутешніми дивними пахощами (Н.-Лев., IV, 1956, 31); Надвечір величезне дворище сповнилося муканням корів, овечим меканням (Кол., На фронті.., 1959, 68); Заграє над розлогою рівниною сонце вранішнє і сповниться степ піснею жайворонків (Трип., Дорога.., 1944, 4).

2. Ставати зайнятим ким-небудь. Городи та левади.. сповняються шумливою дітворою (Вас., І, 1959, 155); Дворик сповняється юрбою маскованих і немаскованих, розмаїто убраних гостей (Л. Укр., III, 1952, 348); Кімната Онисима Петровича сповнилась людьми (Ів., Таємниця, 1959, 121).

3. перен. Пройматися, бути охопленим чим-небудь (почуттям, думками, ідеями і т. ін.). Бачить Петро, як слухають його з заздрістю старі, що прожили в лютій скруті, слухають і сповнюються надіями молоді (Ів., Вел. очі, 1956, 128); Вона була весь час біля всемогутніх людей, біля хазяїв життя — і від цього сама сповнювалася сили й упевненості (Загреб., Європа. Захід, 1961, 82); Огей слухає доньчину балачку, і його серце сповнюється теплою радістю (Досв., Вибр., 1959, 268); Поступово замість одчаю душа його сповнювалася ненавистю (Тулуб, В степу.., 1964, 112); Захар сповнився .. злоби проти панства (Крим., Вибр., 1965, 416); Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть (Л. Укр., І, 1951, 268); Похвалила мати, і Борисове серце сповнилося гордощами (Коп., Подарунок, 1956, 15); Ударив [Стародуб] по клавішах раз, удруге й відчув, як його мозок і серце сповнились ідей, забриніли звуками (Дмит., Розлука, 1957, 104).

СПО́ВНЮВАТИСЯ², юється і СПОВНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., СПО́ВНИ́ТИСЯ, спо́вни́ться, док.

1. Здійснюватися, реалізуватися, виконуватися, проводитися в життя. Сон чудний сповнюється мій! (Фр., XIII, 1954, 439); Є такі люди.., що для них сповняються іноді найтайніші [найпотаємніші] задушевні бажання (Март., Тв., 1954, 221); То ж сповнилось мені те бажання, — Подались ми на море хутенько, І по хвилях морських погуляння Почали ми в неділю раненько (Л. Укр., І, 1951, 17); [Степан:] Ти знаєш, яка до війни у мене була мрія? І вона сповнилась (Корн., II, 1955, 88).

2. безос. Минати, закінчуватися (про досягнення ким-небудь того чи іншого віку). Миколі Щорсу сповнювалось чотирнадцять років (Скл., Легенд. начдив, 1957, 10); Хлопцеві сповнялося сімнадцять років (Ле, Право.., 1957, 24); Мені приходять телеграми, Мені сповнилось двадцять п’ять (Павл., Бистрина, 1959, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 553.