СПИСУВАТИ

СПИ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., СПИСА́ТИ, спишу́, спи́шеш, док., перех. і без додатка.

1. Писати, відтворюючи текст оригіналу; робити рукописну копію. Зроблю Маленьку книжечку. Хрестами І візерунками з квітками Кругом листочки обведу. Та й списую Сковороду (Шевч., II, 1953, 45); Накажіть тільки переписчикові [переписувачеві], щоб списував так, як у мене написано (Мирний, V, 1955, 395); Спишіть ці оповіданнячка з «Дзвінка», повиправляйте всі гріхи, які-но знайдете в мові (Коцюб., III, 1956, 120); // Переписувати написане іншим, видаючи за своє. — От ти ще й піонерське слово даєш, хоч і не піонерка ще. Навіщо ти даєш списувати Чернявській? (Ів., Таємниця, 1959, 24); Сьогодні Маринка Уроків не знала, Домашнє завдання в Галинки списала (Бойко, Ростіть.., 1959, 97).

2. Пишучи, заповнювати графічними знаками (аркуші, сторінки і т. ін.). Воліла б [Жанна] списувати сторінки щоденника, викладати на них свої потаємні мислі (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 248); // Витрачати при писанні. Скільки він списав паперу,.. Як другі весну веселу Зустрічали за двором! (Граб., І, 1959, 512); За три дні Юрко вже списав на ці листи не тільки свої пера й чорнило, але й Ількові (Козл., Ю. Крук, 1950, 192).

3. розм. Розповідати в письмовій формі про кого-, що-небудь; описувати. Вірші були в прихильному до Андрія тоні: списували вечірнє за ворітьми стояннячко їх з Галею (Вас., І, 1959, 158); Ніхто б не розказав, ніхто й не списав би всіх його думок (П. Куліш, Вибр., 1969, 159); Ми спочивали серед буйних трав, Цяцькованих, мережаних квітками, Що кольорів їх дивних не списать І не злічити (Рильський, III, 1961, 194); Бурлескна палітра була забідна для Котляревського, який взявся списати життя своєї епохи (Рад. літ-во, 1, 1971, 40); // Занотовувати для пам’яті і т. ін. — Інший позабува, скільки озьме [візьме]. Коли би ти списував, кому скільки даєш (Кв.-Осн., II, 1956, 139); Я списав усі назвища хатні, господарські, назвища одежі, посуду (Н.-Лев., II, 1956, 410); Любила [Янова] розповідати пригоди з свого життя.. Одно з таких оповідань списала я (Кобр., Вибр., 1954, 19); — Ти мені спиши на папірець правила отого віршування, бо так не запам’ятаю… (Збан., Сеспель, 1961, 343).

◊ Ні (ані́) в ка́зці сказа́ти, ні (ані́) перо́м списа́ти див. сказа́ти; Ні перо́м не списа́ти, ні сло́вом не сказа́ти див. перо́.

4. Заносити кого-, що-небудь до списку. [Рябина:] Пане писарю, списуй усіх, хто ту [тут] є (Фр., IX, 1952, 396); Він витяг з-за пазухи аркуш, згорнений учетверо, і подав Давидові. Це тих, що списували в земельні громади: на виселок уже двадцять три душі записалося (Головко, II, 1957, 84); Коли ти проти сього нічого не маєш, то от я тобі спишу ті ноти, що я хотіла б купити (Л. Укр., V, 1956, 30); // Робити детальний письмовий перелік, опис чого-небудь для обліку. Вона вештається з блокнотом і олівцем у руках по кімнатах, неначе збирається списувати меблі (Вільде, Сестри.., 1958, 106); Несподівано до Майдана приїхав становий, списав усе, що було в хаті й на подвір’ї (Кач., II, 1958, 10).

5. Документально оформляючи, записувати як витрачене або непридатне. Багато таких [старих] суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (Гончар, Тронка, 1963, 245); Списати старі деталі.

6. Відчисляти, звільняти в запас або зі складу екіпажу корабля. — Бачите, мене демобілізували, вірніше, списали в запас і от прислали… працювати в артіль (Тют., Вир, 1964, 101); Другого дня, коли пароплав відчалив у зворотний рейс, Щербаня як порушника наказом капітана списали з судна (С. Ол., З книги життя, 1968, 48).

Списа́ти по чи́стій див. чи́стий.

7. розм. Сповіщати про що-пебудь письмово. Якщо маєте, спишіть мені адресу тієї паризької книгарні, що продає виключно чужомовні книжки (Сам., II, 1958, 467); Дуже йому вдячна за лист і за всі новини, що мені списав (Л. Укр., V, 1956, 15); // Складати текст документа, втілювати свої задуми в твір (літературний, музичний). Укладав [о. Нестор] собі, як він поїде до Львова, відшукає знайомого нотаріуса, спише заповіт (Фр., VII, 1951, 80); Зінько так собі думав: — Велика душа в того чоловіка була, що цю книгу списав, бо він розібрав, що й ми люди (Гр., II, 1963, 327); Бачить син — у хаті пекло, і не буде вже спокою. Пісню спишеш на папері — вирвуть з рук і пошматують (Тич., II, 1957, 17).

8. Точно відтворювати, копіювати що-небудь. Хочеться сказати художникам: не шукайте обов’язково далеко, не списуйте точних копій з природи, коли вчитесь у неї (Довж., III, 1960, 110); // Зображувати (в літературі, живопису), використовуючи кого-, що-небудь як прототип. Чим більше вчитувався [М. Гоголь] — тим більше бачив, скільки повчального було в поемі, якій віддав увесь молодечий запал, усю снагу, з себе самого списуючи її героя (Полт., Повість.., 1960, 381); // розм. Малювати чий-небудь портрет, змальовувати когось, щось. — Чого ви так на мене видивляєтесь, погана стала? А ще недавно маляр приходив списувати (Панч, Гомон. Україна, 1954, 136); Я дивився на діда. Зроду такого не бачив: біле волосся, густе, як ліс, прикривало йому високе чоло, брови насунулись на самі очі, а широка борода аж до пояса доходила. Отак узяв би пензель та й списав вам Сатурна (Стор., І, 1957, 79); // Покривати малюнками; розписувати, розмальовувати. Що тілько в біблії прописано, усе чернець той мов живе списав скрізь по монастиреві (П. Куліш, Вибр., 1969, 76).

9. перен., розм. Бити, шмагати, залишаючи на тілі сліди ударів. Тільки і можна животом лежати, а горічерева..— і не думай: так її усюди списали (Кв.-Осн., II, 1956, 188); — Дивись, як списав мене старий, — відкинула [Марта] хустку (Стельмах, II, 1962, 381).

Спи́сувати (списа́ти) спи́ну — бити, шмагати, залишаючи на спині сліди ударів. Нагай, яким він [урядник] частенько списував селянам спини, слухався його краще, ніж язик (Гр., Без хліба, 1958, 22); Спи́сувати (списа́ти) шку́ру (шкі́ру) див. шку́ра, шкі́ра.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 510.

Списувати, сую, єш, сов. в. списа́ти, шу́, шеш, гл.

1) Списывать, списать, переписывать, переписать. Списуючи сі епитахвії, я дивувався. Стор. II. 145.

2) Описывать, описать, излагать, изложить письменно. От і списали на бумагу да в Борзну. ЗОЮР. І. 71. Як зо мною була прахтика, то варто навіть списати цеє. Драг. 63.

3) Исписывать, исписать. Уже списав увесь папер, — давайте ще, бо нема де писати. — шкуру. Испещрять, испестрить тѣло знаками ударовъ. То то ж то так звелів всю шкуру скрізь списати, що то тобі нема і курці де клювати. Г. Арт. (О. 1861. III. 87).

4) Рисовать, нарисовать. Писав три дні і три ночі, закіль списав чорні очі. Мет. 10. Спишу твоє біле личенько на бумазі, приб’ю твоє біле личенько в кімнаті. Чуб. V. 312.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 175.