СПАЛАХУВАТИ

СПАЛА́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., СПАЛАХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. тільки 3 ос., чим і без додатка. Раптово і швидко загорятися яскравим полум’ям; займатися. Присіла [Оришка] перед ватрою і, ломлячи дрібно гілочки, любувалася, як вони спалахують (Хотк., II, 1966, 29); Під час старту [космічного корабля] паливо спалахує. Тиск у камері підвищується до кількох десятків атмосфер (Веч. Київ, 16.VIII 1962, 3); Оце спалахне віхоть,— ясний світ пробіжить по хаті, заграє на чорних шибках вікон (Мирний, III, 1954, 134); Спалахнула дзвіниця, наче хтось засвітив велику свічку нагорі, щоб людям було видко на вулицях (Кочура, Зол. грамота, 1960, 152); // безос. Інколи ночами таки й справді горіло десь. Щоправда, зрідка й ненадовго — спалахне та й погасне скоро (Головко, II, 1957, 362); // також у сполуч. із сл. вогонь, полум’я, пожежа, іскра і т. ін. Скільки разів траплялось, що з малої іскри спалахувала й буяла велика пожежа (Скл., Святослав, 1959, 70); Полум’я спалахнуло здоровими язиками (Н.-Лев., II, 1956, 36); Врешті черкнулась криця об кремінь, спалахнула на мент іскра (Коцюб., І, 1955, 346); // тільки недок. При млявому або нерівному горінні час від часу розгорятися сильніше; займатися на мить. Михайло не рушив з місця. Сигарета спалахувала в пітьмі (Томч., Жменяки, 1964, 152).

2. тільки 3 ос. Починати світити, світитися, сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло. В царському дворі та й в інших будинках спалахують тривожні світла (Л., Укр., II, 1951, 324); В безхмарну погоду часто в небі спалахує напрочуд гарне багатоколірне північне сяйво (Фіз. геогр., 5, 1956, 127); Спалахує лампа під великим кольоровим абажуром (Мик., І, 1957, 406); Спалахують фари, і сіється сніг… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 186); Ось спалахнула сліпуча блискавка (Шиян, Баланда, 1957, 185); Пучок сонячного проміння, як райдужна куля, спалахнув раптом на шпилі радіощогли (Донч., II, 1956, 143); Спалахнула ракета, дерева шарахнулись врозтіч (Тют., Вир, 1964, 532); // чим і без додатка. Раптово освітлюватися яскравим світлом. Сліпучі спалахи залили небо, що гурчало і спалахувало безнастанно (Горд., Дівчина.., 1954, 151); Сонце тільки-но зійшло, і спалахнули рожевим полум’ям сніги (Цюпа, Назустріч.., 1958, 315); Схід спалахнув. І померхнули зорі останні (Дор., Серед степу.., 1952, 18); // тільки недок. При слабкому або нерівному світінні час від часу сяяти яскравіше; починати сяяти з більшою силою, ніж перед цим. У вікні було світло, воно спалахувало нерівно, певно горіло в печі (Л. Укр., III, 1952, 565); Над далекою шахтою спалахували відсвіти багрового полум’я (Донч., Шахта.., 1949, 9); // Засвічуватися багатьма вогнями. За шибками багатих будинків вже спалахували і сяяли тріпотливими вогниками величезні, під саму стелю, різдвяні ялинки (Тулуб, В степу.., 1964, 465); Київ уже спалахував святковими ілюмінаціями Першотравня (Цюпа, На крилах.., 1961, 249); Місто раптом спалахнуло нам назустріч рясними разками тьмяних у смерканні електричних огнів (Смолич, День.., 1950, 128); // Раптово виникати (про постріл, вибух і т. ін.). Попереду знову спалахує постріл, потім кілька пострілів зразу (Голов., Тополя.., 1965, 313); Стріляли міномети. Вибухи спалахували по горбу, в тому напрямку, куди йшли бійці (Тют., Вир, 1964, 312); // Починати блищати, сяяти; виділятися блиском. Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч (Л. Укр., І, 1951, 232); На риштованнях спалахують цвяхи (Бажан, Вибр., 1940, 82); Гривеник срібною плямочкою спалахнув на сонці, упав на гальку (Собко, Скеля.., 1961, 10); // Різко виділятися своєю яскравою барвою. Спалахували над його [Львова] кварталами червоні прапори (Цюпа, Назустріч.., 1958, 127); Між блискавкою і громом Кущ калиновий спалахнув (Вирган, В розп. літа, 1959, 39).

3. тільки 3 ос., чим і без додатка. Починати блищати під впливом якихось почуттів, переживань (про очі). Коли Вогневик говорив, очі його спалахували, на тонких губах грала посмішка (Збан., Малин. дзвін, 1958, 157); Люльки задиміли, як димарі, а чорні очі спалахнули, як вовчі (Коцюб., II, 1955, 152); // Виявлятися у блиску очей (про почуття, переживання). В примутнілих очах йому спалахували злі іскри (Коп., Лейтенанти, 1947, 197); Раптом у зіницях Арсенія спалахнули хитруваті вогники (Ільч., Вибр., 1948, 132).

4. тільки 3 ос., перен. Раптово виникати, починатися, інтенсивно розвиваючись. Спалахували сміх, вигуки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9); Спалахувала бойова пісня (Трип., Дорога.., 1945, 59); Слово за словом, і між ними вже спалахує чвара (Гончар, Тронка, 1963, 181); В небуття відійшли ті часи, коли епідемії віспи, холери, чуми спалахували в селах та містах нашої країни (Веч. Київ, 25.Х 1968, 2); За одну хвилину на кордоні спалахнув бій (Збан., Між.. людьми, 1955, 33); Перед світанком стрілянина спалахнула з новою силою і потім притихла (Багмут, Записки.., 1961, 42); // Раптово виникаючи, бурхливо розгортатися (про події, явища і т. ін.). Події спалахнуть, ..застрибають так швидко, як ото кінострічка (Мас., Роман.., 1970, 253); // Раптово зароджуватися (про почуття, бажання і т. ін.). Кохання спалахнуло несподівано в її палкій істоті (Барв., Опов.., 1902, 399); [Xвора:] В мені спалахнула ненависть До тих, що нищили мою любов (Л. Укр., І, 1951, 119); В ньому спалахнуло непереможне бажання одразу вмерти й ні про що не думати (Ю. Янов., II, 1958, 206); Раптом спалахнула в ньому гірка образа (Мик., Повісті.., 1956, 74); // безос. Жаль торкнув Івана, у грудях спалахнуло.. До грудей притиснув [жінку], як своє щастя (Вас., І, 1959, 302); // Блискавично зринати в свідомості, пам’яті (про думки, згадки, рішення і т. ін.). Раптом рвучко звів [Митько] голову..: така несподівана й блискуча спалахнула у голові думка (Головко, І, 1957, 369); У свідомості [Гаркуші] спалахнула холодна блискавка: «Листа читати не варто» (Дмит., Обпалені.., 1962, 63); // безос. Раптом у голові спалахнуло ..— а чи не від Левка часом звістку якусь передасть панотець? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 171).

◊ При́страсті спала́хують див. при́страсть.

5. чим, від чого, рідко з чого і без додатка, перен. Раптово пройматися якимсь сильним почуттям; сильно збуджуватися, дратуватися, гніватися (про людину). Патрицій спалахує, але стримується і тільки поглядає на єпископа (Л. Укр., II, 1951, 231); Більше цікавив Гайсина другий Рогач. Спалахує, як сухі дрова (Панч, На калин. мості, 1965, 150); [Петро:] Як я накриво слово сказав, то ви зараз і спалахнули (Мирний, V, 1955, 137); Гнівом спалахнув гордий боярин (Фр., VI, 1951, 103); Вона почула знайомий спів і зрозуміла. І раптом спалахнула злістю: недобра радість наллялась їй в серце (Коцюб., II, 1955, 182); Карній спалахнув з гніву і почав лаяти дочку (Гр., І, 1963, 409); Вона вся спалахнула цікавістю. Це ж либонь таємниця доктора Гальванеску от-от має їй відкритися (Смолич, І, 1958, 83); — Я клопотатимусь. Я доб’юся… Тут є хороші, чесні люди, — І спалахнув він весь бажанням одразу діяти (Тулуб, В степу.., 1964, 34); — Відступати? — Боженко спалахнув від обурення (Довж., І, 1958, 179); // тільки док., без додатка. Сильно розсердитися; скипіти. Гафійка спалахнула. — Брехня! То люди брешуть. Він нічого не крав (Коцюб., II, 1955, 12); — Як міг ти таке сказати? Як повернувся в тебе язик на такі речі? — спалахнула Ганна Михайлівна (Л. Янов., І, 1959, 371); — Замовчи! — спалахнув Дорош, гнівно блиснувши окулярами (Тют., Вир, 1964, 189); // тільки док., чим. Яскраво і пристрасно проявити себе в чомусь у певну мить. Він рвучко ступив крок, аж до самого краю помосту, і раптом спалахнув натхненним словом над глухим шумом на майдані… (Головко, II, 1957, 310).

6. чим і без додатка, перен. Раптово вкриватися рум’янцем (від хвилювання, збудження, сорому і т. ін.). Олеся спустила вії на щоки й спалахнула на виду (Н.-Лев., III, 1956, 138); Лобода на мить спалахнув барвами сорому (Ле, Україна, 1940, 190); — Я ще, здається, вашого хліба не переїла,— мов півонія спалахне Зося (Стельмах, І, 1962, 538); — Оце тобі на та радуйся! — спалахнув лицем Хома і ще нижче опустив голову (Тют., Вир, 1964, 82); Тамара, коли подала мені руку, спалахнула рум’янцем (Грим., Подробиці.., 1956, 82); // Червоніти від припливу крові (про обличчя, щоки, вуха і т. ін.). Її щоки спалахують, як мак, потім бліднуть, погасаючи (Ю. Янов., І, 1958, 182); Він міркував. Час од часу його обличчя спалахувало (Досв., Гюлле, 1961, 29); Її очі засяли; личко спалахнуло рум’янцем (Вовчок, І, 1955, 228); Обличчя його раптом спалахнуло, він аж засяяв з радості (Мик., II, 1957, 325); У Васі спалахнули.. вуха. Він розгублено дивився на свій план (Збан., Малин. дзвін, 1958, 170); // Раптово з’являтися, яскраво проступати (про рум’янець). Зла фарба спалахнула на її пещених щоках (Стельмах, І, 1962, 84); Павлусь посміхнувся, і на щоках його спалахнув легкий рум’янець (Донч., II, 1956, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 485.