СЛІДИТИ

СЛІДИ́ТИ¹, сліджу́, слі́диш, недок.

1. за ким-чим, заст. кого, що. Іти слідом за ким-небудь. За нею ходив гречний молодець, Слідив — прослідив аж до світлоньки (Чуб., III, 1872, 315); // Переслідувати кого-, що-небудь, намагаючись наздогнати, захопити. Латинці до лісу слідили Одважних наших розбишак (Котл., І, 1952, 228); Підскочить хвиля та й лягає; Судно погоня не слідить (Укр. поети-романтики.., 1968, 596).

2. за ким-чим, заст. кого, що і з підрядним реченням, розм. Те саме, що слідкува́ти 3. Хіба, може, тільки Петро як-небудь підуздрів [підгледів] їх, бо пильно слідив за Оксаною (Кв.-Осн., II, 1956, 446); Йосип назирці слідив, куди вона піде, Параска сховалася у ратієвському садку і, скілько не ждав він її, що вийде — не виходила (Мирний, IV, 1955, 35); Ще ж така й мала була, а бувало як і за Катрею слідити вже стали, розкаже [Давид] Зіньці, що передати, де піджидає, і гайне дівчина (Головко, II, 1957, 76); Що станеться тоді, Як несподівано він стрінеться Судді Чи Телімені? Що, як хто його вже слідить? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 97).

3. за чим, із спол. щоб, розм. Те саме, що слідкува́ти 2. Він — стражник… законом наставлений на те, щоб за порядком слідити… (Мирний, IV, 1955, 376).

4. за ким-чим, заст. кого, що, із спол. як, що, часто із сл. очима, розм. Те саме, що слідкува́ти 1. Слідячи пильно за всіма.., звернула вона увагу на двох [чоловіків] (Фр., VIII, 1952, 321); Громада не зводила очей із Стрибога та й слідила цікаво й терпеливо, що він зробить (Март., Тв., 1954, 138); Вона усміхалась, вона жартувала, Я ж тільки очима за нею слідив (Вороний, Вибр., 1959, 108); Максим тривожними очима слідив зріст води (Фр., VI, 1951, 123).

5. що і без додатка, заст. Слідкувати (у 4 знач.). Вони розбирали між собою живо ті нові, високі думки, слідили їх розвиток у цілім сучаснім світі (Фр., І, 1955, 293); Наш закон — це рух — в нім жити. Ясно думати — слідити (Фр., XIII, 1954, 397).

6. кого і без додатка, заст. Шукаючи, нападати на слід (перев. звіра). Старий староста і каже: — Ми собі ловці, удалії молодці.. Їздили, слідили і нічого не полу-чили (Кв.-Осн., II, 1956, 56).

СЛІДИ́ТИ², сліджу́, слі́диш, недок. Залишати брудні сліди на чому-небудь. Бородатий швейцар націлився на Гайсина шваброю.— Так це ти тут слідиш, голубчику? (Панч, На калин. мості, 1965, 117).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 357.

Слідити, джу́, диш, гл. Идти слѣдомъ; оставлять слѣдъ; слѣдить. Що ви тут слідите? Трава усяка є в садку. Канев. у. За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки. Чуб. III. 315.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 151.