СКРАКОЛЬ

СКРА́КО́ЛЬ, скра́кля́, ч. Те саме, що скра́кля.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 312.

Скраколь, кля, м. Родъ кегля. скраклі. Игра въ кегли, при которой кегли сбиваются бросаемой палкой. Чуб. III. 98. КС. 188. VI. 477. Ив. 23.

2) Деревянная связь у плуга, куда вставляютъ дышло. Борз. у. Новомоск. у.

3) Въ ткацкомъ станкѣ то-же, что жабки, карпульці.

4) См. Начиння. Шух. І. 255, 256.

4) Часть маслобойни. См. Олійниця. Шух. І. 163.

5) Лещадь. Лубен. у.

6) Родъ вышивки. Чуб. VII. 427.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 142.