СКЛАДНИЙ

СКЛА́ДНИЙ, а, е.

1. З гарно збудованими, витриманими пропорційно частинами тіла. Її постать, повна, тілиста і разом складна, її свіже лице.., все разом заворушилось в кількох дзеркалах (Н.-Лев., І, 1956, 274); Складна та гнучка [дівчинка], як тільки-но розквітла весняна квіточка (Кобр., Вибр., 1954, 6).

2. Добре побудований, скомпонований (про твір, мову, письмо і т. ін.); зв’язний.

СКЛАДНИ́Й, а́, е́.

1. Який складається з кількох частин, елементів і т. ін. Дуже важливо вже тепер мати складні добрива, в які поряд з основними елементами живлення входили б також і мікроелементи (Хлібороб Укр., 1, 1964, 6); Ядро у хімічних реакціях поводиться як елементарна частинка, а в ядерних — як складна, куди входять елементарні частинки: протони і нейтрони (Знання.., 10, 1972, 4); Складні сполучники є наслідком з’єднання в одне слово двох слів (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 515); // Який можна складати завдяки рухомому або збірному поєднанню частин. В руках у неї складний стілець і скринька з красками (Л. Укр., II, 1951, 48); [Зінько:] Треба піти в хату та взяти свого складного ножа (Кроп., II, 1958, 192).

2. Який відзначається взаємозв’язаністю багатьох частин. Зіньці самій хотілося іноді, ставши отут, біля розумних машин, керувати ними, підкоряючи своїй волі всю оцю складну систему коліс (Шиян, Баланда, 1957, 20); Він розумів, що шахта — це складний організм, а кожен забій має свої особливості, не знаючи яких, не зможеш стати добрим бурильником (Ткач, Плем’я.., 1961, 204).

3. Який становить сукупність багатьох взаємозв’язаних явищ, ознак, відношень, процесів і т. ін. Потрапивши до міста, Павлуша Діденко зразу ж опинився в обставинах досить складних (Головко, II, 1957, 261); Імператори Костянтин і Роман одягалися. Це була складна церемонія (Скл., Святослав, 1959, 147); Революційний переворот у свідомості величезних людських мас — складний і тривалий процес (Програма КПРС, 1961, 45); // Мудрий, хитрий, вигадливий (про форму, будову і т. ін. чого-небудь). Гімназисти.. виписували на добре вигострених ковзанах складні візерунки та вензелі (Тулуб, В степу.., 1964, 465).

4. З різноманітними і суперечливими якостями, властивостями, особливостями (про людину, її вдачу, почуття і т. ін.). Мати з більш сталим характером, з складною, тонкою і глибокою душевною організацією, добра, незвичайно любляча, здатна на самопожертву (Коцюб., III, 1956, 286); Міцкевич був дуже складною, багато в чому суперечливою натурою (Рильський, X, 1962, 46).

5. Важкий для розуміння, вирішення, здійснення. Я маю доволі часу і починаю розв’язувати довге, складне завдання — скільки кіп могли б змолотить ті ноги за день (Коцюб., І, 1955, 241); Велике і складне питання про відтворення синтаксису, фразеології однієї мови засобами мови іншої не може в межах даної статті бути освітленим повно і всебічно (Рильський, IX, 1962, 78).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 277.

Складний, а, е.

1) Сложный.

2) Складный; статный, стройный. Постать огрядна, повна і розом складна. Левиц. І. 434. Скомпонуйте тимпаннії лики і гарно скадні музики. Чуб. III. 26.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 136.