СКАВУ

СКАВУ́, СКАВУ́-СКАВУ́, виг. Звуконаслідування, що означає виск собаки, шакала і т. ін. Докучай [собака], почувши зайця, спочатку дає легесеньке «скаву-скаву», а потім — спокійний «гав», і далі рівномірне «гав», «гав», «гав»… (Вишня, II, 1956, 125).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 237.