СИРОЇЖКА

СИРОЇ́ЖКА, и, ж. Їстівний гриб з опуклою крихкою пластинчастою, яскраво забарвленою шапинкою на тонкій ніжці. Сидить рижок при соснині, Сироїжка при дубині (Укр. нар. пісні, 2, 1965, 452); Ні я, ні Богдан не знайшли хоч би поганенької сироїжки чи решітки,— а Денис тріумфально вийшов на узлісся із десятком чи й двома чудових справжніх білих грибів! (Рильський, Веч. розмови, 1964, 69); * У порівн. На частих заломах [вулиці] попадались зграї собак і дітей — хлопці з червоними головками, як сироїжки, дівчатка в барвних халатах, з тоненькими кісками під золотим фезом (Коцюб., II, 1955, 123).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 201.

Сироїжка, ки, ж. Грибъ: сыроѣжка, Agaricus Russula. ЗЮЗО. І. 110. Свіжий, хороший, як сироїжка. Ном. № 13145. Ум. Сироїжечка. Чуб. V. 1183.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 123.

сирої́жка (зменшено-пестливе — сирої́жечка) — їстівний гриб з опуклою, крихкою, пластичною, яскраво забарвленою червоно-жовтою шапинкою на тонкій ніжці; має білий або жовтавий сік; можна споживати в сирому вигляді; у приповідці: «Свіжий, хороший, як сироїжка». Сидить рижик при сосниці, сироїжка при дубині (пісня); Ой лопнув обруч біля діжечки, Дівчата мої, сироїжечки! (пісня).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 539.