СИНТЕЗ

СИ́НТЕЗ, у, ч.

1. Метод наукового дослідження предметів, явищ дійсності в цілісності, єдності та взаємозв’язку їх частин; протилежне аналіз. Синтез — це такий логічний прийом, за допомогою якого ми мислено сполучаємо в одне ціле розчленовані в аналізі окремі частини предмета, явища (Логіка, 1953, 14); Основні розумові операції — це порівняння, узагальнення, абстрагування, аналіз, синтез, індукція, дедукція (Наука.., 9, 1969, 18); Він [І. П. Павлов] не тільки дав зразки найглибшого аналізу фізіологічних фактів, але зумів дати і їх синтез (Укр. біох. ж., XXI, 3, 1949, 197).

2. Єдність, цілісність певних сполучених, пов’язаних між собою явищ, предметів дійсності. Велике значення має його [В. І. Немировича-Данченка] вчення про синтез трьох правд,— соціальної, життєвої і театральної,— який є умовою створення повноцінних в ідейному й художньому відношенні вистав (Про мист. театру, 1954, 241); Поет високої емоційної наснаги, Гамзатов прагне синтезу знання і мудрості, уміло поєднує ліризм і роздум (Вітч., 11, 1968, 155); * Образно. Сьогодні в синтезі новому хай будуть місто і село (Сос., І, 1947, 35).

Си́нтез мисте́цтв — органічне сполучення та взаємозв’язок різних видів мистецтва в завершеному художньому творі на основі єдиного ідейного задуму.

3. книжн. Узагальнення, висновок із чого-небудь. Це не тільки підручник [з історії давньої російської літератури]. Це синтез всієї довгорічної роботи російських, українських, зарубіжних учених над вивченням давньої російської літературної спадщини (Рад. літ-во, 3, 1957, 33); Як на блискучий приклад.. тісного зв’язку між літературою і народною творчістю, можна вказати на п’єсу Корнійчука «Правда», що є ніби синтезом народних прагнень до правди (Рильський, III, 1955, 162); Без наявності найширшого синтезу годі створити образ великої узагальнюючої сили (Мал., Думки.., 1959, 45); Великий Каменяр створив і утвердив в українській літературі багато різновидів ліричної, епічної і драматичної поезії, синтезом якої була, без сумніву, філософська поема (Рад. літ-во, 8, 1967, 62).

4. хім. Одержання або утворення складних хімічних речовин шляхом сполучання простіших речовин або елементів. Під впливом рослинності в грунті постійно виникає синтез мінеральних сполук і утворення органічних речовин (Нариси про природу.., 1955, 214); Утворення антитіл пов’язане із синтезом білкової молекули (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 61); В життєдіяльності клітини істотним є не лише синтез нуклеїнових кислот, а й біосинтез білків (Знання.., 8, 1965, 21).

∆ Си́нтез бі́лого сві́тла, фіз.— утворення білого світла шляхом складання всіх кольорових спектральних променів; Си́нтез мінера́лів — штучне утворення мінералів та вирощування монокристалів з окремих елементів чи хімічних сполук у лабораторних або промислових умовах.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 186.